Китайський "Сінтернет": які матеріали підлягають цензурі в мережі КНР - Bloomberg

Протягом останніх двадцяти років китайські користувачі Інтернету шукали способи обійти цензуру, тоді як уряд перетворив мережу на інструмент для контролю. Водночас, прогрес у сфері штучного інтелекту може ще більше ускладнити ситуацію.

Якщо ви хочете зрозуміти, що хвилює китайського лідера Сі Цзіньпіна, зверніть увагу на те, які вказівки Пекін надсилає своїм інтернет-цензорам. Директиви щодо цензури відображають страхи та амбіції Комуністичної партії Китаю набагато яскравіше, ніж будь-які офіційні документи. Це стверджує авторка з Гонконгу Лю Їлін у своїй новій книзі. Вона розкриває історію країни, що швидко трансформується, через призму wangmin — китайських "інтернет-громадян", для яких інтернет став не просто розвагою, а альтернативним простором для громадських обговорень, зазначає Bloomberg.

У перші роки можливості здавалися безмежними. Гей-поліцейський з віддаленого північного прибережного села виявив онлайн-спільноту, а згодом створив найбільший у світі ЛГБТК-додаток для знайомств — публічно оголосив про свою ідентичність і вийшов на біржу Nasdaq. Автори цифрового видання Feminist Voices організували вірусні акції протесту на платформі Weibo, які спонукали владу змінити політику на місцевому та національному рівнях. Хіп-хоп артист із Ченду знайшов свій голос і здобув світову аудиторію. Виснажені працівники технологічної сфери об'єдналися на платформі GitHub, щоб виступити проти жорсткого графіка "996" (робота з 9 ранку до 9 вечора шість днів на тиждень).

Але потім музика зупинилася. "Зрештою, ми всі були трохи наївними", -- сказала Лю у коментарі Bloomberg, додавши, що доступ до технологій не призвів автоматично до більших демократичних свобод, як пророкували на той час.

Протягом приблизно двох десятиліть інтернет-користувачі продовжували "танцювати", навіть коли уряд посилював контроль. Поліцейський, що став підприємцем, втратив свою компанію внаслідок технологічних репресій і змін у регуляторному середовищі. Feminist Voices -- роки діалогів, текстів і спільноти -- було стерто з інтернету; його засновниця покинула країну. Хіп-хоп санітизували в ім'я просування "позитивної енергії". Репер повернувся до рідного міста, нарікаючи на онлайн-екосистему, яка винагороджує націоналістичний шум замість майстерності. Тим часом "інволюція" у технологічному секторі лише посилилася зі зростанням штучного інтелекту.

Китай не єдиний, хто спостерігає, як ранні обіцянки інтернету скисають. Цифрові надії Арабської весни були швидко розчавлені. У США Кремнієва долина зосередила владу в кількох платформах, а її лідери тепер відкрито залицяються до президента Дональда Трампа. На X (раніше Twitter) нелібералістський націоналізм заглушає нюанси -- знайома картина для тих, хто спостерігав за Weibo.

Проте, як зазначає Лю, китайські націоналістичні користувачі інтернету не є залишками маоїстської епохи. Багато з них виросли в заможнішій і потужнішій країні; їхні спогади формувалися під впливом слави Олімпійських ігор 2008 року, а не голоду. Крім того, паніка щодо TikTok також змінила фокус. Після тривалих застережень про вплив Китаю, деякі американці тепер занепокоєні, що зміна власника не зупинить маніпуляції, а лише змінить їхній характер.

Дехто каже, що Білл Клінтон помилявся, коли жартував, що Китаю буде так само важко контролювати інтернет, як "прибити желе до стіни". Письменниця спростовує цей зручний наратив. Навіть під найскладнішими системами, створеними для придушення дисидентства, люди продовжують винаходити шляхи обходу. Активізм децентралізується. Мова мутує. Хештеги камуфлюються.

Лю розмірковує про те, як технологічні інновації трансформували сучасний Китай. Проте її головна тривога полягає в тому, що чекає попереду. В інтерв'ю Bloomberg вона висловила побоювання, що штучний інтелект може стати каталізатором подальшої централізації влади та зростання нерівності як у Китаї, так і в Сполучених Штатах. Навіть якщо держави не здатні співпрацювати для подолання ризиків, вона вбачає можливість для більш активного обміну між організаціями громадянського суспільства, науковцями та педагогами. Боротися з загрозами, які йдуть зверху, необхідно починати з ініціатив знизу.

Її звернення до американських політиків чітке: не сприймайте Китай як однорідну масу і не використовуйте 1,4 мільярда людей як полотно для відображення власних страхів, прагнень і заздрощів американців.

Динаміка китайського інтернет-простору є крихкою та мимолетною. Проте вона все ж містить те, що Лю, посилаючись на засновницю Feminist Voices, називає "підземним полум'ям": повільне, стійке тепло опозиційного руху, яке існує у жартівливих висловлюваннях, кодованих фразах та цифрових громадах, очікуючи відповідного моменту для вибуху.

Урок не в тому, що авторитарна цензура перемагає. Урок у тому, що креативність зберігається, і люди завжди знаходять нові способи використовувати технології, замість того щоб бути використаними ними.

Те, що регулятори намагаються придушити — фемінізм, робочі хвилювання, концепція "lying flat" (відмова від кар'єрних прагнень) — є більш достовірним відображенням вразливості, ніж будь-який п'ятирічний план. Розповіді Лю ілюструють як зростаючу здатність держави обмежувати реальність, так і рішучість громадян протистояти цим обмеженням.

Тепер важливо зрозуміти, на чий бік врешті-решт стане штучний інтелект?

Нагадуємо, що російський "Роскомнадзор" розпочав процес уповільнення роботи месенджера Telegram на території Росії. Часткові обмеження вже впроваджуються. Засновник і власник Telegram Павло Дуров прокоментував цю ситуацію, вважаючи, що Росія наслідує приклад Ірану, прагнучи змусити людей перейти на месенджер MAX.