Освітня омбудсменка обговорила теми, пов’язані з укриттями у школах, організацією навчального процесу під час повітряних тривог та спрощенням навчальної програми.

Освітня омбудсменка Надія Лещик розглянула питання організації навчального процесу в шкільних укриттях, обговорила труднощі, що виникають через доступ до цих приміщень для місцевих жителів, а також прокоментувала, чи мають батьки право забирати своїх дітей зі школи під час тривоги.

На фоні щоденних ракетно-дронових атак з боку РФ уряд ухвалив рішення щодо забезпечення безперервності освітнього процесу в умовах тривалих повітряних тривог. Рішення щодо формату навчання обиратимуть громади на місяцях. Однак, на думку урядовців, укриття закладів освіти, які працюють очно, мають бути придатними для тривалого перебування дітей та проведення навчальних занять. Наскільки взагалі реалістично організувати навчання в шкільних укриттях, якими до того ж користуються мешканці сусідніх будинків? Про це Еспресо розповіла освітня омбудсменка Надія Лещик.

Шановна Надіє, які, на вашу думку, повинні бути умови в укриттях, щоб вони стали придатними для проведення навчальних занять?

Отримую численні скарги стосовно укриттів у навчальних закладах, зокрема щодо їх невідповідності стандартам та проблем з доступом до них. Важливо усвідомлювати, що створення або реконструкція укриття, яке могло б слугувати для навчання дітей, а також облаштування окремих класів або відокремлених зон для різних навчальних груп, є надзвичайно витратним проектом. Таке укриття повинно відповідати всім необхідним вимогам: будівельним, пожежним, санітарним та іншим. Крім того, укриття повинно мати протирадіаційні характеристики. Деякі школи створюють найпростіші укриття у підвальних приміщеннях, проте умови в них не завжди є прийнятними.

Необхідно відрізняти укриття, в яких освіта не може бути організована, від тих, де така можливість існує. Я зустрічала великі укриття без перегородок чи окремих зон, проте в них все ж можливо знайти рішення для організації навчального процесу. Звичайно, це вимагатиме часу, фінансових ресурсів, розробки відповідного проєкту та узгодження всіх деталей.

Протягом тижня, коли діти перебувають на канікулах, реалізувати це завдання стає неможливо. Додатково, в даний момент існують труднощі з постачанням, оскільки казначейство заблокувало платежі за багатьма напрямами. Тим не менш, є укриття, площа яких не дозволяє організувати окремі класи та встановити перегородки в них.

Також батьки скаржаться на вбиральні, на їхню відсутність чи умови в цих вбиральнях, на відсутність запасів води, неналежний температурний режим. Розуміємо, що зараз опалення немає, в укриттях доволі сиро і прохолодно. Також скаржаться на вентиляцію або її відсутність. Адже потужність вентиляції розраховувалася на короткотривале перебування. А коли вентиляція неналежно працює, це впливає на рівень кисню, що своєю чергою погіршує самопочуття учасників освітнього процесу та їх продуктивність.

Одночасно ми отримуємо скарги на недостатню кількість місць для сидіння в укриттях, а також на відсутність парт. Хочу підкреслити, що встановлення парт призведе до зменшення корисної площі укриття. Тому важливо використовувати трансформовані меблі або складані стільці разом зі складними столами (партами).

Багато нарікань на грибок та підвищену вологість.

Крім того, з’явилися нарікання щодо недостатності альтернативних джерел електропостачання в укриттях.

В деяких місцях існує генератор, який активують, тоді як в інших він не числиться на балансі освітньої установи і призначений виключно для забезпечення роботи пункту незламності. У цьому випадку директор не має повноважень використовувати його для функціонування навчального закладу.

Десь є потужний генератор, але не вистачає пального, або ж генератор працює безперервно протягом дня, витрачаючи значну кількість пального тощо.

Крім того, керівники закладів освіти озвучили ще одну проблему. Поза межами освітнього процесу шкільні укриття використовуються мешканцями громади, які залишають сміття, розряджають зарядні станції, які стоять в укритті. Є скарги директорів щодо того, що мешканці через тривалі повітряні тривоги перед освітнім процесом перебувають в укритті, й працівники закладу освіти не можуть просити мешканців покинути укриття, адже тривога не завершилася, але до закладу приходять діти, які мають зайти в це укриття та розпочати освітній процес.

У нас є чітка норма, що під час освітнього процесу укриття лише для учасників освітнього процесу. А що робити з мешканцями? Виникають постійні конфлікти. Бо на мешканців теж є чимало скарг - вони викидають сміття на підлогу, влаштовують собі спальні місця, а потім назад це все не ставлять тощо.

Нещодавно Кабінет Міністрів України прийняв постанову про те, що укриття закладів дошкільної освіти лише для дітей та працівників, тобто поза освітнім процесом до цього укриття нікого не будуть допускати. А як допускати громадян до укриттів закладів загальної середньої освіти буде вирішувати громада. Адже ситуація в громадах різна, інколи поруч зі шкільним укриттям є інші укриття, якими можуть користуватися громадяни. А є громади, де шкільне укриття є єдиним для певної території.

Після того, як мешканці покинуть укриття, необхідно здійснити його прибирання та дезінфекцію. Розрахунок ставок для прибиральників базується на загальній площі навчального закладу, проте площа укриття не враховується. Звісно, шкільні прибиральники виконують свою роботу, але варто зазначити, що якби мешканці мали поруч доступне та обладнане безпечне укриття, вони б, напевно, обрали б його для перебування.

Нещодавно у Львові вибухнув скандал через те, що у шкільне укриття під час тривоги не пустили жінку з собакою, бо там уже перебували діти.

Щодо тварин у укритті, ми з колегами часом дискутуємо на цю тему. Деякі вважають, що домашні улюбленці мають право бути поряд зі своїми господарями під час небезпеки. Однак варто розглянути цю ситуацію з іншого ракурсу. Не всі власники належно піклуються про своїх тварин, тому улюбленець може виявитися носієм бліх, паразитів або інших хвороб. Крім того, у стресових ситуаціях, таких як вибухи, тварини можуть діяти непередбачувано, наприклад, залишати сліди в новому місці. І не варто забувати про людей, які можуть мати алергію на шерсть. Таким чином, це питання викликає багато суперечок, адже потрібно знайти баланс між захистом людей і тварин, забезпечуючи при цьому безпеку для всіх, зокрема, дітей.

В кінцевому підсумку, у згаданій вами ситуації, діти вже знаходилися в укритті. Тому, навіть з твариною, жінку туди не повинні були пускати.

Тут треба громаді працювати із мешканцями й пояснювати, що якщо заклад з 7:30 починає прийом дітей, то мешканці вже не можуть користуватися цим укриттям. Але, знову ж таки, є проблема нестачі укриттів.

"Коли над головою відбуваються вибухи, не варто примушувати людину йти на роботу."

Знаю про випадки, коли педагогів змушують вранці під час тривоги їхати до школи, аби приймати дітей і відразу після відбою можна було розпочинати навчання. Чи може керівництво вимагати від вчителя прибувати на роботу вчасно попри повітряну тривогу?

На сьогоднішній день ми стикаємося з непростою ситуацією. Є батьки, серед яких є працівники критично важливих служб. Вони не мають можливості залишити дітей на догляд, тому змушені відводити їх до дитячих садків чи шкіл. У той час їм необхідно виконувати свої обов'язки, такі як ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій, відновлення електропостачання тощо. Як вирішити питання з цими дітьми? Важливо забезпечити їх місцем у навчальних закладах, щоб дати можливість цим людям виконувати свою роботу. Однак ми також повинні уникати примусу для педагогів працювати під час повітряної тривоги. Ми багато дискутували з директорами та викладачами, намагаючись знайти оптимальне рішення, яке задовольнить потреби всіх учасників процесу та дозволить уникнути вимушених виїздів на роботу в небезпечних умовах.

У сфері медицини Кабінет Міністрів чітко визначив, що, наприклад, поліклініки мають право самостійно вирішувати, чи продовжувати свою діяльність. У той же час, екстрена медична допомога функціонує навіть під час жовтого рівня тривоги. Однак в освіті така регламентація відсутня. Ми знайшли неофіційний і гнучкий підхід: педагогічні працівники, які живуть поблизу навчальних закладів, можуть бути запрошені на роботу. Вранці директор проводить опитування, аби дізнатися, хто з них готовий прийти на роботу і взяти на себе відповідальність за дітей не лише зі своїх груп чи класів, а й з інших. Проте це має відбуватися без примусу, адже в умовах небезпеки не можна змушувати людей йти на роботу.

Власне, скільки часу може даватись після відбою, аби учні та вчителі могли дістатись до школи? От буває, що відбій буквально 8:55, а о 9:00 уже починається урок. Зрозуміло, що встигнути нереально.

Це питання є суто індивідуальним, і кожна освітня установа повинна розробити власний підхід. Існують діти, які проживають неподалік і можуть дістатися школи за кілька хвилин, а є й ті, хто живе значно далі або навіть в іншому селі громади, і їх довозить шкільний автобус. Таким чином, частина учнів може відвідувати заняття в класах. Але що робити з тими дітьми, які не змогли приїхати через оголошення повітряної тривоги?

І тут знову виникає питання, як організувати освітній процес. МОН рекомендує не поєднувати одночасно очне і дистанційне навчання в класі, а давати матеріал для самостійного опрацювання. Але якщо тривоги звучать щодня, то фактично діти навчаються без підтримки педагогів, все на самостійне опрацювання. У мене була зустріч з директорами, і ми сперечались про це. Таке одночасно очно-дистанційне навчання спричиняє додаткове навантаження на вчителя. Але якщо частина дітей прийшли до школи, частина залишилася вдома, то, на мою думку, краще якщо вони підключаться на цей урок і хоч трішки послухають вчителя та виконають завдання тощо. Дистанційний урок має тривати менш як 45 хвилин. Але це краще, ніж повністю самостійне опрацювання та зменшує освітні втрати. Особливо від формату самостійного опрацювання та навчання страждають учні початкових класів, для яких у цьому віці дуже важлива взаємодія з учителем. Частина директорів погодились зі мною.

Інший приклад. У Києві є батьки, які щодня добираються до роботи в центрі міста та возять своїх дітей з лівого берега на навчання. Після закінчення уроків, через затори, їм важко вчасно дістатися до школи. Чи потрібно решті учнів чекати, поки всі прибудуть? Чи краще розпочати заняття для тих, хто вже на місці? Це означає, що в кожній школі та в кожному класі по-різному підходять до організації навчального процесу.

Отже, в цих обставинах немає єдиного рішення, яке б задовольняло всіх.

Чи мають батьки право вивести дитину з укриття під час сигналу тривоги?

Ще одна проблема - батьки часто забирають дітей з укриттів під час тривоги і скаржаться, що керівництво вимагає заяву про те, що вони беруть на себе відповідальність за безпеку дитини. Без такої заяви не відпускають. Наскільки така заява взагалі має якесь юридичне значення?

Існують конкретні вимоги щодо функціонування захисних споруд, які регулюються наказом Міністерства внутрішніх справ від 09.07.2018 № 579. Згідно з цими нормами, вихід із захисної споруди можливий лише після отримання підтвердження про відсутність загрози або в ситуаціях, що вимагають термінової евакуації. Педагоги несуть відповідальність за дітей під час навчального процесу. Батьки часто звертаються з проханням відпустити їхню дитину під час тривоги, наводячи аргумент про записку. Проте, це неможливо. Вчителі не мають права самостійно відпускати дітей додому під час повітряної тривоги.

Стосовно того, що батьки приходять і забирають дитину з укриття, то тут знову є певна неузгодженість. Бо тривога може безперервно тривати довгий час - по 5-6 годин чи навіть більше. І педагогічні працівники змушені перебувати з учнями в укритті, хоча у них робочий день давно закінчився. Директори дозволяють батькам забрати дитину під їхню відповідальність за певних умов. Є школи, які заводять журнал, в якому батько чи мати розписуються, коли забирають дитину, є школи, які вимагають від батьків відповідну заяву. І далі уже батьки відповідальні за те, що ведуть кудись дитину під час повітряної тривоги. Це суперечливі моменти, які за більш як 4 роки повномасштабної війни досі остаточно не узгоджені.

На вашу думку, зважаючи на складну ситуацію з навчанням через величезну кількість повітряних тривог, чи є сенс говорити про скорочення кількості предметів?

У нас дано протокольне доручення КМУ щодо пріоритетності певних предметів та викладання їх в очному форматі. Але виконати всі норми законодавства наразі в таких умовах в певних регіонах фактично неможливо, зокрема організувати уроки певної тривалості, за певним розкладом. Тому що є прикордонні, прифронтові регіони, зараз також Київ і Київська область, які постійно зазнають ворожих атак.

Щодо зменшення кількості предметів, існує освітня програма та державний стандарт. Чи можемо ми від них відхилятися? Ні, не можемо. Проте я вважаю, що певна гнучкість є необхідною. Є предмети, які учень може вивчати самостійно, наприклад, музика, малювання, фізкультура та інші.

Але є предмети, які необхідно, щоб дитина добре засвоїла, відповідно здійснювати їхнє повноцінне викладання. Особливо ті, за якими у нас з роками зростають освітні втрати, зокрема якщо порівнювати з результатами інших країн, за міжнародними дослідженнями: математика, англійська мова, хімія, фізика тощо.

Також вже багато років ведеться мова про спрощення програм, про вилучення занадто наукового змісту. Інколи батьки пишуть про надто науковий зміст підручників, про те, що ці знання не пов'язані з практикою, немає розуміння, де дитина може потім їх застосувати. Тож тут варто було б іти шляхом розвантаження програм й залишати найголовніші теми, без яких не можна вивчати предмет далі та перейти в наступний клас. Бо засвоїти весь наявний зараз обсяг матеріалу в умовах війни не можливо. Давайте будемо чесними, і до воєнного стану той обсяг знань, який перед нами висуває як державний стандарт, так і освітня програма, важко було засвоїти.