Побував на виставці "Довженко. Перший погляд". Раджу відвідати!

Автори вдало здійснили, здавалося б, непосильну задачу: з'єднати іронію та легкість з драматизмом і трагедією так, що ці елементи не тільки не конфліктують, а, навпаки, взаємно підсилюють один одного.

Це історія початку Олександра Довженка в кіно. І тут тобі, як водиться в хорошій мелодрамі, любов. Причому не просто любов, а любов утрьох. Головний редактор Одеської кінофабрики Юрій Яновський і Олександр Довженко, якого він запросив ставити фільм, і прима-балерина Одеської опери Іда Пензо - любовний трикутник.

Спочатку все виглядає майже безтурботно і з ноткою іронії. Довженко планує створити "Звенигору" — стрічку, присвячену Україні. Проте радянська кінематографічна індустрія має свої власні уявлення про те, як має виглядати творчий процес: якщо хочеш зобразити Україну, зніми "Портфель дипкур'єра", що розповідає про подвиги радянської дипломатії. А щоб уникнути будь-яких творчих відхилень, до режисера приставляють "консультанта" товариша Ліфшиця. Формально – це консультант, насправді ж – наглядач від НКВД.

Ліфшиця, очевидно, цікавить не стільки мистецтво кіно, скільки правильність світогляду режисера. Тому він змушує Довженка дивитися справжні розстріли "ворогів народу". Такий собі радянський майстер-клас із режисури: спочатку тобі показують, як розстрілюють людей, а потім пропонують зняти кіно про щось зовсім інше.

Довженко вражений і має намір покинути місце, але вирішує залишитися та довести роботу до кінця.

І ось що мене вразило найбільше: письменники не вдавались до крайнощів, не змішували драму з комедією. Смішні моменти поступово переходять у щось жахливе, а жахливе часом виглядає настільки абсурдно, що викликає усмішку. Саме так, напевно, і проявляється найглибша іронія — коли за нею раптово з'являється трагедія.

Атмосфера тієї епохи передана надзвичайно вдало: час, коли люди ще переживають романтичні почуття, дискутують про фільми та мріють про творчі проекти, але зовсім поряд уже гудуть механізми, здатні одним ударом знищити і любов, і кар'єру, і саме існування.