У Львові розгорілася дискусія навколо куратора виставки, що не повернувся в країну - Новини Твоє місто.

Кураторство виставки здійснює художник Антон Ткаченко, який два роки тому залишив країну, отримавши дозвіл від Міністерства культури, і досі не повернувся.

У Jam Factory Art Center у Львові триває виставка "Все нормально))" про українські мистецькі ініціативи. Кураторство виставки здійснює художник Антон Ткаченко, який два роки тому залишив країну, отримавши дозвіл від Міністерства культури, і досі не повернувся. Про це у колонці hromadske написала консультантка з менеджменту, активістка Йош Пшик. На ситуацію також відреагували користувачі соцмереж.

Про виставку і Ткаченка

Виставка триває із червня до серпня. Там йдеться про самоорганізовані мистецькі ініціативи України, що були активними приблизно протягом останнього десятиліття. Виставка стала результатом конкурсу незалежних кураторських досліджень.

Основною метою конкурсу є "збільшення видимості неінституційних дослідницьких ініціатив, підтримка незалежних практик та сприяння виникненню виставкових проектів, які критично переосмислюють ключові питання мистецької та суспільно-політичної динаміки в Україні".

Як зазначає Йош Пшик, для вибору поданих проєктів сформували журі, до якого ввійшли програмна директорка й кураторка візуального напрямку Jam Factory Art Center та чотири людини, що представляють мистецьку галузь. Всі -- українські громадяни.

Журі вирішило підтримати проєкт дуету "Гараж 127", до складу якого входить Антон Ткаченко. Крім того, вони запропонували залучити до розробки виставкової програми ще одну команду з двох осіб – кураторську групу "Товари з Європи" (яка має самостійно організовану галерею в кіоску на ринку навпроти Jam Factory). Ця група подала схожий проєкт на конкурс і зайняла третє місце. Таким чином, експозицію курували чотири особи, а на етапі монтажу та відкриття були присутні троє – всі, крім Ткаченка.

"Кому ми передаємо кураторські повноваження — це питання, яке має значення для суспільства."

Активістка також заявила, що куратори запросили до участі у виставці "Міжкімнатний простір" -- квартирну львівську ініціативу, співкуратором якої є військовослужбовець Денис П.

"Він дізнався, що кураторська група перебуває за кордоном, а Антон, бувши військовозобов'язаним, скористався дозволом на виїзд від Міністерства культури.

Денис висловив своє невдоволення з приводу співпраці з кураторськими групами, представниками Jam Factory та журі. Проте тривалі особисті обговорення не принесли бажаних результатів. В результаті, він запропонував включити в експозицію свої слова. Це всього лише одне речення: "Я, Денис П., співкуратор 'Міжкімнатного простору', не бачу сенсу у своїй участі в цій виставці, оскільки вважаю недоцільним делегувати право вибору і представлення мистецьких просторів та спільнот в Україні чоловіку, який два роки тому перетнув кордон, скориставшись статусом діяча культури, і більше не повернувся", – зазначила Йош Пшик.

Кураторська група помістила це в експозицію як мистецьку роботу поруч з іншими й опублікувала в буклеті.

"Однак це висловлювання не про те, що Денис не хоче брати участь у виставці. Це не позиція однієї людини про свою роль військового, не роздуми про світ митця і діяльність "Міжкімнатного", не особисте висловлювання, яке мало б доречний вигляд на виставці поруч з іншими роботами. Це висловлювання про неприйнятність такої експозиції загалом", -- наголосила активістка.

Вона додала, що те, кому ми делегуємо кураторську владу -- суспільно важливе питання.

"Слова Дениса для мене слугують нагадуванням для Львова про те, що війна триває, і наше цивільне життя оберігає армія. Без їхньої відваги, волі та зусиль ми б не мали можливості організовувати виставки. Я б не могла написати цей текст, а члени журі не могли б надавати мені свої коментарі. Під час цієї розмови я усвідомлюю, що кожен день може стати останнім, так само як і життя того, хто став причиною цієї бесіди: він висвітлив те, що залишалося в тіні," -- підкреслила Йош Пшик.

Авторка зазначає, що в ситуації з виставкою демократичні механізми не сприяли підзвітності, а, навпаки, зменшили її. Оскільки рішення ухвалювалися спільно, а повноваження журі та керівництва пересікалися, жодна особа не взяла на себе відповідальність за підсумковий результат.

Вона також висловлює критику щодо того, на її думку, формального впровадження демократичних принципів. Зокрема, вона зазначає небажання "дискримінувати" куратора, який залишив Україну, а також відмову висловлювати свою власну думку ("я не маю права говорити") та спроби "надати слово всім". Авторка вважає, що ці підходи перетворилися не на справжні механізми інклюзії, а на засоби уникнення прийняття складних рішень.

Вона вважає, що замість того щоб дотримуватися мовчання або формального балансу, інституція повинна була активно залучити до процесу ухвалення рішень тих, хто безпосередньо пов'язаний з обговорюваною темою, зокрема військових. Також вона підкреслює, що на виставці голос куратора мав значно більшу вагу, ніж думка військових, що свідчить про те, що задекларована рівність різних точок зору насправді не була дотримана.

Відгук на ситуацію

Кураторство Ткаченка, який залишив країну і не повернувся, стало предметом жвавих дискусій у соціальних мережах.

Зокрема, на цю подію в Facebook відреагував історик та військовий Вахтанг Кіпіані.

"...Найбільш вразило не лише те, що організатори не виявляють негативу, а й їх пояснення цього рішення: "не хочемо створювати дискримінаційні умови через його виїзд", -- зазначив Кіпіані."

Антон Ткаченко 11 липня в інтерв'ю "Суспільне. Культура" зазначив, що кураторська група "Гараж 127" отримала можливість реалізувати свій проєкт, ставши переможцем відкритого конкурсу від Jam Factory.

Щодо своєї ролі та дистанційної роботи він зазначає, що виконував усі стандартні кураторські обов'язки: розробляв концепцію, працював з учасниками, візуалом і текстами, а також створював експозицію та готував проєкти до експонування.

Він зазначив, що через те, що учасники знаходилися в різних містах України та за її межами, а також через обмежені терміни виконання, практично вся робоча комунікація проходила у дистанційному форматі.

У Jam Factory публічно на це не реагували, однак у коментарі виданню zaxid.net директорка Ілона Демченко зазначила, що там оголосили відкритий конкурс кураторських проєктів, щоб познайомитися з новими ідеями та кураторами. Переміг проєкт Антона Ткаченка та Анастасії Хлестової, який журі обрало через його фокус на мистецьких спільнотах України. Згодом до команди долучилися куратори львівської галереї "Товари з Європи".

"Ми знали, що Антон та Анастасія перебувають за кордоном, проте ми не знали обставин виїзду Антона. Звичайно, ми відповідальні за те, що не з'ясували цього. Але тут є окреме питання: як організація, яка не є державною, може отримувати таку інформацію. Коли всі обставини з'ясувались, робота над виставкою тривала. Ми не підтримуємо позиції Антона, і якби це був суто наш вибір, ми би не запрошували куратора, який залишив Україну нелегально. Але скасування проєкту означало би відмову усім тим просторам, які ми запросили до участі".