Українська культура на світовій сцені: результати 2024 року

У часи війни культура перетворюється на важливий елемент стратегії безпеки. Спосіб, яким Україну сприймають за межами країни (і чи взагалі звертають на неї увагу), впливає не лише на її репутацію та впізнаваність у міжнародному контексті, але й має потенціал для протистояння російським інформаційним атакам.

Еспресо повідомляє про те, чи стало українське мистецтво більш помітним на світовій сцені.

У 2024 році стрічки українських режисерів не тільки показували на провідних кінофестивалях, але й отримували різні нагороди, що підтверджує визнання високої якості та сучасності українського кінематографа міжнародною кінематографічною спільнотою, а також свідчить про зростання інтересу до нього.

Однією з найзначніших подій року стало отримання першого в історії України "Оскара". У номінації "Найкращий повнометражний документальний фільм" перемогла стрічка воєнного кореспондента Associated Press Мстислава Чернова під назвою "20 днів у Маріуполі". Цей фільм, що висвітлює облогу українського портового міста російськими військами, встановив рекорди у кінопрокаті серед документальних фільмів за касовими зборами (під час повторного прокату в березні бокс-офіс перевищив 6 млн грн) та за кількістю глядачів на всіх українських стрімінгових платформах.

Берлінський кінофестиваль - 2024, який завершився за пару тижнів до церемонії "Оскар", теж не минув без українського кіно. У секції Forum відбулася світова премʼєра сатиричної комедії Романа Бондарчука "Редакція" і документального фільму про наслідки війни Оксани Карпович "Мирні люди". У програмі Panorama Dokumente показали документалку Світлани Ліщинської "Трішки чужа".

Кадр з фільму "Редакція", зображення: facebook Державного агентства України з питань кіно.

Після участі в Берлінському кінофестивалі "Редакція" продовжила свій шлях через численні престижні фестивалі кіно по всьому світу, зокрема в Ірландії, Грузії, Чехії, Польщі, Литві, Словаччині та інших країнах. Фільм "Мирні люди", заснований на перехоплених розмовах російських військових, отримав спеціальну нагороду на Гонконзькому міжнародному кінофестивалі, а в Кракові режисерка Оксана Карпович була удостоєна "Срібного Рогу". Ця стрічка також потрапила до списку найкращих фільмів 2024 року за версією British Film Institute, ставши однією з двох українських робіт, які отримали таке визнання. Інша картина у цьому рейтингу – науково-фантастична трагікомедія "Ти - космос" режисера Павла Острікова. Цей фільм, що розповідає про українського далекобійника Андрія, який після глобальної катастрофи залишається практично єдиним живим у Всесвіті, здобув перемогу на Європейському фестивалі фантастичного кіно в Страсбурзі, а також отримав дві нагороди на міжнародному фестивалі фантастичних фільмів у Парижі (PIFFF). Окрім цього, він завоював три нагороди в Італії та був відзначений на кінофестивалях у Німеччині, Греції, а також отримав приз у програмі Ukrainian Films Now на Каннському кіноринку Marché du Film.

Цього року Україна була представлена в міжнародному кінематографі багатьма успішними стрічками. Серед них документальний фільм "Порцелянова війна", створений Бренданом Белломо та Славою Леонтьєвим, який потрапив до шортліста "Оскара-2025" у категорії "Документальний повнометражний фільм". Також варто відзначити пострадянський нуар "Ля Палісіада" Філіпа Сотниченка, який увійшов до лонгліста "Оскара" в номінації на найкращий міжнародний повнометражний фільм, хоча до шортліста не дійшов. Фільм "Степне" Марини Вроди здобув перемогу у національному конкурсі кінофестивалю "Молодість". Крім того, "Медовий місяць" Жанни Озірної та "Пісні землі" Назарія Нечитайла були представлені на Венеційському кінофестивалі.

Jerry Heil в номері на Євробаченні-2024, фото: Instagram "Суспільне.Євробачення"

Найвідомішою подією в українській музичній сфері став виступ співачок alyona alyona та Jerry Heil на Євробаченні-2024, де вони здобули почесне третє місце. Їхня конкурсна композиція "Teresa & Maria" під час проведення пісенного змагання в Мальме увійшла до музичних чартів 27 країн на платформах Spotify та Apple Music. В цілому, ця пісня стала найуспішнішою українською композицією року, зібравши 40 мільйонів прослуховувань лише на Spotify. А сама Jerry Heil отримала запрошення стати членом Академії звукозапису, яка вручаеть премію "Ґреммі".

Композиція співачок alyona alyona і Jerry Heil потрапила і до міжнародного плейліста Spotify Best of Equal 2024. Spotify Equal -- це ініціатива, спрямована на популяризацію жіночої музики на глобальному рівні. З 75 композицій, окрім Teresa & Maria, у плейлісті опинилася ще одна пісня української артистки - "Нітрогліцерин" від DOROFEEVA.

Провокативний кліп на пісню Massandra гурту Latexfauna увійшов до світового чарту топ-100 Global Music Videos на YouTube, посівши 54-ту сходинку. Потрапляння в сотню, за словами музикантів, приносить музичному відео по мільйону переглядів майже щодня.

Українські музиканти проводили світові тури та сольні концерти, чимало з яких були благодійними. У турі в США гурт The Hardkiss зібрав $46,9 тис., Monatik - $90,5 тис., гурт "Антитіла" і Ірина Федишин - по $300 тис. кожен. Проте рекордсменами зборів серед артистів стали Аміл і Раміл Насіров та Євген Володченко з гурту "Курган і Агрегат". З останнього європейського туру хлопці привезли понад 14 млн грн ($338 тис.), задонативши всі 100% прибутку з проданих квитків та аукціонів.

Реліз гри S.T.A.L.K.E.R. 2 також позитивно вплинув на популяризацію української музики у світі. На одній із локацій гри -- "Росток" -- можна почути понад 5 годин музики українських виконавців. Враховуючи, що лише за 2 дні після премʼєри було продано більш ніж 1 млн копій гри, а на Xbox S.T.A.L.K.E.R. 2 потрапив у трійку найпопулярніших, гра сприяє популяризації української музики серед міжнародної аудиторії.

"Лісова пісня" Лесі Українки турецькою мовою, фото: надані Ольгою Чичинською / "Читомо"

У 2024 році твори українських авторів привернули значну увагу міжнародних видавництв. Особливо інтерес викликала література, що зосереджується на війні, яку Росія веде проти України, а також на питаннях окупації і формування української ідентичності.

На Amazon вийшла англійська версія збірки прози "The Ukraine" авторства Артема Чапая, який є не лише письменником, але й військовослужбовцем ЗСУ. Американське видавництво WW Norton & Company та британське Penguin Books представили книгу Сергія Плохія "Chernobyl Roulette", що висвітлює російську окупацію Чорнобильської та Запорізької атомних електростанцій. У 2024 році Penguin Books також випустило переклад твору Олександра Михеда "Позивний для Йова". У Сполучених Штатах з'явився "Словник війни" Остапа Сливинського, а також двотомник режисера та колишнього політичного в'язня Олега Сенцова, до якого увійшли його щоденник "Хроніка одного голодування" та збірка малої прози "4 з половиною кроки". Крім того, англійською мовою вийшла книга Катерини Зарембо "Схід українського сонця", яка досліджує Донбас і спростовує поширені міфи про цей регіон та його нібито давнє прагнення до Росії.

У Німеччині була опублікована книга філософа та активіста Константина Сігова під назвою "За твою і мою свободу". Крім того, щоденник письменника Володимира Вакуленка-К, який загинув від рук російських окупантів під Ізюмом на Харківщині, вийшов кількома мовами під назвою "Я перетворююсь... Щоденник окупації. Вибрані вірші". Цю книгу видали в Польщі, а також у Канаді в перекладі французькою мовою та в Німеччині. Польське видавництво також випустило збірку поезій Ії Ківи під заголовком "Перелітна птаха війни".

У Литві нещодавно була опублікована книга "Російський колоніалізм" авторів Максима Еріставі та Андрія Любки під назвою "Щось зі мною не так". Очікується, що восени 2025 року вийдуть їхні нові твори: "Війна з тильного боку" польською мовою, а "Карбід" буде доступний грецькою та хорватською. У Словаччині з'явився роман "За перекопом є земля" Анастасії Левкової, а також книжка "Вовче" від колишнього військовослужбовця Костянтина Чабала. У Сербії ж вийшла в світ книга "Спитайте Мієчку" Євгенії Кузнєцової.

За межами України проявляють інтерес не тільки до сучасних українських письменників. Наприклад, у Грузії вийшов переклад поеми "Кассандра" Лесі Українки, а в Туреччині та Італії були видані її п'єси-феєрії "Лісова пісня". Цього року італійською мовою, окрім творів Лесі Українки, також були перекладені та опубліковані українські фантастичні твори та літературна критика 1910-1920-х років, а також урбаністичний роман "Місто" Валер'яна Підмогильного. Це лише частина української літератури, з якою тепер можуть ознайомитися читачі за кордоном.

"Кассандра" у перекладі на картвельську мову, Фото: Наталія Трохим, "Читомо"

Українські видавці та автори активно брали участь у престижних міжнародних книжкових ярмарках і фестивалях. Національні стенди, які не лише презентують книги, але й слугують платформою для переговорів щодо купівлі та продажу прав на переклад, встановлення партнерських відносин, а також проведення дискусій та публічних інтерв’ю, були представлені на найбільшій книжковій виставці у світі у Франкфурті, а також на ярмарках у Лондоні, Гельсінкі, Лейпцигу та Варшаві. Цього року Україна вперше офіційно взяла участь у міжнародних книжкових фестивалях у Будапешті та Брюсселі.

На 60-й Венеційській бієнале, відомій міжнародній виставці сучасного мистецтва, українські митці представили свої роботи. Тема "Іноземці скрізь" знайшла глибоке відображення в досвіді українців, що стало основою для проєкту "Плетіння сіток", а також у творах Андрія Рачинського та Даниїла Ревковського під назвою "Цивільні. Вторгнення", який складається з фото та відео з архівів цивільного населення. Крім того, проєкт Comfort Work Лії та Андрія Достлєвих іронічно ставить під сумнів стереотипи, пов'язані з роботою українських біженців за межами країни.

Твори сучасних українських митців експонувалися на міжнародному рівні, як під час індивідуальних виставок, так і в рамках колективних експозицій.

Авангардист і геніальний митець Іван Марчук презентував у Відні свою найбільшу експозицію під назвою "Голос моєї душі", де було представлено близько 300 творів художника з різних етапів його кар'єри. У Нідерландах відбулася виставка, присвячена талановитій художниці Поліні Райко. Її неповторний будинок з розписами всередині зазнав затоплення через підрив Каховської ГЕС російськими військами. У Польщі та Литві також пройшли виставки, присвячені творчості Марії Примаченко.

Тигр у парку. Творчість Марії Примаченко, зображення: Facebook посольства України в Польщі.

Українські митці не лише презентували свої витвори, але й здобули визнання на міжнародній арені. Художник Сергій Майдуков був нагороджений за ілюстрацію до книги "Російський колоніалізм" Максима Еріставі на World Illustration Awards 2024. Тим часом фотограф Олена Гром отримала відзнаки на Fine Art Photography Awards 2024 одразу в двох номінаціях: "Професійний фотограф року" та перше місце в категорії "Архітектура".

Українські дизайнери продовжували зачаровувати зірок світового рівня. Одяг бренду Frolov від Івана Фролова у 2024 році обирали Дженніфер Лопес, Doja Cat, Хлої Кардаш'ян, Бейонсе, Ріта Ора, дует Young Emperors, Медісон Бір, Сінді Бруна.

Дженіфер Лопес, зображення: Instagram FROLOV

Капелюшки від Ruslan Baginskiy прикрашали голови таких зірок, як Мадонна, Моніка Белуччі, Нікола Кохлан, Сабріна Карпентер та Памела Андерсон. Голлівудські акторки та міжнародні співачки обирали аксесуари й одяг від українських брендів, включаючи Bevza, Cultnaked, Santa, Gasanova, Lever Couture, Nué, TTSWTRS та Litkovska.

Фінансові труднощі залишаються однією з основних перешкод для розвитку українського культурного сектору. Культурні ініціативи в Україні часто страждають від нестачі стабільного фінансування з боку держави та бізнесу. Микола Точицький, голова МКСК, неодноразово підкреслював важливість залучення приватного сектору до підтримки культури. Наразі більшість витрат лягає на плечі самих митців і представників культурних інституцій. Для міжнародного представлення необхідні великі інвестиції, зокрема в логістику, маркетинг та організацію подій. У таких умовах конкурувати з митцями з Західних країн, які мають значні фінансові ресурси, стає надзвичайно важко.

Український культурний продукт часто змушений протистояти стереотипам та спотвореному сприйняттю зарубіжною аудиторією, яка подекуди розглядає Україну лише крізь призму війни або як частину пострадянського простору, що затьмарює її унікальну культурну ідентичність.

Українські художники та культурні установи поки що не займають значну позицію на престижних міжнародних мистецьких ярмарках, фестивалях і виставках. Багато культурних організацій стикаються з труднощами в налагодженні міжнародних зв'язків і представленні своїх проектів на світовій арені. Війна Росії проти України також спричинила відтік кадрів — багато обдарованих спеціалістів змушені шукати кращі фінансові умови та можливості для розвитку кар'єри за межами країни.

Як і століття тому, Росія продовжує ліквідовувати українських митців — письменників, перекладачів, музикантів, акторів та художників. Вона руйнує історичні пам'ятки та культурні надбання.