Здобути перевагу перед атакою: принципи функціонування дрон-детекторів

Ці пристрої не вражають повітряні об'єкти і не формують захисний щит навколо людини. Проте вони здатні сповістити про загрозу ще до її прояву.

Як функціонують детектори безпілотних літальних апаратів, чому один пристрій не завжди здатен виявити всі загрози та як Україна перейшла від простого "Цукорка" до сучасних багатодіапазонних систем, пояснюють Волинські Новини. На позиціях панує тиша. У небі немає видимих безпілотників, звуки двигунів не чути, але маленький пристрій на спорядженні військовослужбовця вже сигналізує: у радіоефірі з’явилися ознаки діяльності дрона. Цей детектор не виконує функції знищення, не завжди здатний точно визначити місцезнаходження БпЛА і не гарантує виявлення кожної загрози. Його основна мета — попередити про небезпеку. Іноді йдеться про кілька хвилин, іноді лише про секунди, але навіть цього часу вистачає, щоб зупинити рух, заховати техніку, перейти в укриття, сповістити інших або підготуватися до протидії. Дрон не обов'язково має перевозити вибухівку, щоб бути загрозою. Розвідувальний безпілотник може спостерігати за нашими позиціями, шукати військову техніку, передавати координати або коригувати вогонь; FPV-дрони часто використовуються як засоби ураження. До цього слід додати бомбардувальники, ретранслятори, перехоплювачі, пристрої з автономними функціями та дрони, що керуються через оптоволокно. Масштаб цих змін добре ілюструє офіційна статистика: станом на 22 вересня 2026 року Міністерство оборони України повідомило про понад 600 безпілотних авіаційних комплексів, зареєстрованих з початку року, серед яких 238 ударних дронів, 231 комплекс з оптоволоконним керуванням і 42 дрони-перехоплювачі. Це свідчить про те, що ворог також активно вдосконалює свої технології.

Детектор, радар та засоби радіоелектронної боротьби - це зовсім різні пристрої.

Під терміном "детектор дронів" можуть розумітися різноманітні пристрої. Найбільш популярні портативні варіанти здійснюють моніторинг радіочастот і виявляють сигнали, що стосуються функціонування безпілотників: управління, передачі відео або інших форм радіозв'язку. Багато з цих пристроїв функціонують в пасивному режимі - вони приймають та обробляють сигнали, не генеруючи додаткового радіовипромінювання.

Радар працює по-іншому: він генерує радіохвилі і вивчає їх відбиття від об'єктів. Оптичні системи намагаються виявити сам дрон у повітрі, тепловізори - фіксують його тепловий слід, а акустичні системи - розпізнають характерні звуки. Засоби радіоелектронної боротьби (РЕБ) виконують зовсім іншу функцію: вони активно впливають на безпілотники, наприклад, створюючи перешкоди для специфічних каналів зв’язку або навігаційних систем.

Тож виявлення дронів та їх нейтралізація — це два окремих етапи: детектори сигналізують про загрозу, системи радіоелектронної боротьби намагаються порушити роботу безпілотників, а засоби вогневої підтримки або перехоплюючі дрони завдають фізичної шкоди цілі. Функціонування радіочастотного детектора можна порівняти зі спробою впізнати знайомий голос у галасливій компанії. У кімнаті одночасно спілкуються десятки людей, звучить музика, працює телевізор, але для нас не важливо розпізнати кожне слово — достатньо впізнати знайомий тембр чи ритм. Прилад орієнтується на певні частоти радіоефіру й шукає сигнали, схожі на ті, які використовують безпілотники. Найпростіші моделі лише фіксують підозрілу активність, тоді як більш просунуті можуть одночасно моніторити кілька частот, відфільтровувати сторонні передачі, відображати рівень сигналу, а деякі навіть здатні приймати аналогове відео з FPV-дронів, яке передається оператору. Це забезпечує можливість отримати попередження за кілька кілометрів.

Для ілюстрації можна проаналізувати одну з найновіших українських моделей - "Чуйку 4.5.0", яку BlueBird Tech представила 19 жовтня 2026 року. Це портативний прилад завважки до 940 грамів і розміром приблизно 10×16×7 сантиметрів - тобто вже не кишенькова коробочка, але ще цілком переносний пристрій. Він одночасно контролює чотири діапазони, а повний цикл сканування, за даними виробника, триває від чотирьох до восьми секунд. Для різних ділянок спектра компанія заявляє дальність виявлення приблизно від двох до чотирьох і більше кілометрів. Прилад також може вивести перехоплене аналогове відео FPV-дрона на власний або зовнішній екран.Ці цифри, однак, не слід читати як "дрон гарантовано побачать за чотири кілометри". Сам виробник робить застереження: заявлені показники залежать від частоти, потужності передавача, типу антен, рельєфу та перешкод, а частину дальностей отримано за конкретних тестових умов. За швидкості FPV-дрона навіть такий запас не дає багато часу, але він принципово відрізняється від ситуації, коли загрозу вперше помічають уже візуально.

Все розпочалося з маленької скриньки.

Процес розвитку портативних детекторів в Україні яскраво ілюструє історія "Цукорка" — одного з найпомітніших пристроїв цього напрямку. Його створення не розпочалося з масштабного державного контракту. Дмитро Селін, український програміст з Дніпра, який мешкає в Лондоні, після початку повномасштабної війни вирішив знайти спосіб допомогти армії. Він дізнався від військових про конкретну загрозу: російський розвідувальний дрон "Орлан" виявляє позиції, і після цього артилерія починає їх обстріл. Селін вивчив радіомодулі захоплених "Орланів", закупив схожі компоненти і восени 2022 року створив приймач сигналу. Основна мета полягала не в розробці професійного спектроаналітизатора, а у створенні простого, доступного та зрозумілого сигналізатора небезпеки для звичайних військових. Навіть назва з'явилася без участі маркетологів: під час пошуку готового корпусу для електроніки, він обрав звичайну пластикову коробку для цукру для першого прототипу. Хоча цей корпус не потрапив до серійного виробництва, він дав ім'я пристрою, а згодом — і команді Drone Spices.

Після того, як перші "Цукорки" потрапили на фронт, запрацювало звичне "сарафанне радіо": військові рекомендували їх іншим підрозділам, замовлення почали зростати, а розробники отримували нові відгуки безпосередньо від користувачів. У червні 2024 року BBC Україна повідомляла про тримісячну чергу на ці пристрої. Наразі компанія Drone Spices оголосила про понад 50 тисяч "Цукорків" та аналогічних приладів, які були розгорнуті у співпраці з партнерською мережею. Історія "Цукорка" має важливе значення не тільки через популярність конкретного пристрою. Вона ілюструє типовий механізм українських військових розробок: військові визначають проблему, цивільний інженер розробляє початкове рішення, користувачі тестують його на практиці, після чого пристрій вдосконалюється разом із розвитком ситуації на фронті. Один детектор не охоплює всіх аспектів.

Ще у 2024 році Селін визнавав, що "Цукорок" далекий від універсального засобу і що військовим фактично потрібен новий клас кишенькових детекторів. Це важливе уточнення: знаковий пристрій не залишився еталоном назавжди - він став однією зі сходинок, після якої почали з'являтися складніші системи.Саме тому не існує простого правила "що більша дальність, то кращий детектор". Різні безпілотники використовують різні способи зв'язку, а прилад, створений для однієї групи сигналів, може майже нічого не дати проти іншої. Показовим був "Ванільний Цукорок": в інструкції до нього для сигналів певних безпілотників літакового типу наводили орієнтовну дальність у кілька кілометрів і більше, тоді як можливість виявляти DJI Mavic була значно скромнішою - сотні метрів. Саме ця різниця добре демонструє, наскільки умовним є запитання "на скільки кілометрів бачить детектор": правильніше запитувати, який сигнал він шукає і за яких умов.

Читати ще: Від "мопеда" до майже крилатої ракети: "Герань-5" - новий етап російського терору

За кілька років вибір українських засобів став значно ширшим. У Brave1 Market зараз є багато портативних детекторів і відеоперехоплювачів - від простіших сигналізаторів до систем, які контролюють кілька діапазонів, працюють із зовнішніми антенами та дозволяють бачити аналогове відео з FPV-дрона. У каталозі, зокрема, представлені нові версії "Чуйки", "ВІТРЯК М" та інші рішення. Водночас сам Brave1 окремо зазначає, що в каталозі є і кодифіковані, і некодифіковані вироби, тому сама присутність пристрою на майданчику ще не є доказом його переваги над іншими моделями.Коли радіоефір мовчить

Найбільш очевидна обмеженість такого типу детектора проявляється в ситуаціях, коли необхідного радіосигналу просто не існує. FPV-дрон, що управляється за допомогою оптоволоконного кабелю, отримує команди через тонкий провід, який розмотується за ним під час польоту. У цьому випадку відсутній традиційний радіоканал управління, який можна було б виявити за допомогою приймача або заглушити засобами радіоелектронної боротьби. Масштаб застосування цієї технології вже переступив межі експериментів: з 650 комплексів, зафіксованих Міністерством оборони з початку 2026 року до 22 вересня, 231 використовували оптоволоконний канал управління. Це одна з причин, чому інші методи виявлення - такі як радари, оптичні й тепловізійні камери, акустичні датчики та звичайне спостереження - стають все більш актуальними.

Тому навіть сучасний і дорогий детектор не є "бронежилетом проти дрона". Він може не розпізнати незнайомий сигнал, відреагувати на стороннє випромінювання або працювати гірше через забудову, рельєф і перешкоди. Частина безпілотників узагалі не використовують той вид зв'язку, для пошуку якого створено конкретну модель. Детектор не замінює маскування, укриття, спостереження, РЕБ чи засоби ураження. Він додає ще одне джерело інформації - інколи саме те, яке дає кілька додаткових секунд для рішення.Що буде далі

Наступний етап, ймовірно, не обмежиться лише додаванням ще однієї антени в систему. Куди важливішим стає інтегрування різноманітних сенсорів: один датчик виявляє радіосигнали, інший фіксує звуки, а камера або тепловізор намагаються верифікувати об'єкт. Інформація з різних джерел об'єднується в єдину платформу.

Алгоритми машинного навчання здатні допомагати в розрізненні корисних сигналів від фону та їх порівнянні з відомими взірцями. Проте, тут немає нічого містичного: якщо система не знайома з новим типом сигналу або противник змінив метод комунікації, програмне забезпечення потребує оновлення. Насправді, детектор і дрон еволюціонують паралельно – те, що ефективно працювало минулого року, сьогодні може вимагати нових антен, іншого діапазону або абсолютно нового методу виявлення.

Саме тому шлях від першого "Цукорка" до нинішніх багатодіапазонних приладів тривав не десятиліття, а кілька років. Якщо ранній масовий детектор мав передусім подати зрозумілий сигнал тривоги, то сучасний портативний пристрій уже може за кілька секунд переглядати кілька ділянок ефіру й за певних умов показувати користувачеві картинку, яку передає ворожий FPV-дрон. Це дуже наочно демонструє швидкість технологічної зміни.

На що просять донатити

Коли в специфікаціях зазначено "для виявлення дронів", це може означати широкий спектр технологій: від компактного сигналізатора для окремого бійця до відеоперехоплювача FPV-дронів, багатодіапазонного приймача або комплексу з зовнішніми антенами.

Хоча жоден детектор не може гарантувати безпеку та самостійно зупинити атаку, він здатен надати те, чого часто не вистачає під час загрози: час для реакції. Тепер, коли ви бачите збір на таке обладнання, ви зможете краще зрозуміти, на що йдуть пожертви: це не просто пристрій з антеною, а можливість виявити небезпеку раніше та отримати кілька додаткових секунд або навіть хвилин для ухвалення рішення. Іноді саме ці кілька секунд можуть виявитися вирішальними.

Олександр ДУРМАНЕНКО може бути представленим як Олександр, що носить прізвище ДУРМАНЕНКО.

Приєднуйтесь до нашого Telegram-каналу, щоб бути в курсі найсвіжіших новин з Волині, України та всього світу!