Віра Церкви (40): священне мистецтво, яке підкреслює естетику літургій - Vatican News.

У сороковій частині серії, яка вивчає спадщину Другого Ватиканського Собору, розглядається взаємозв'язок між вокальним виконанням та музичними інструментами, а також особливості священного мистецтва.

Завершуючи огляд музичної традиції Церкви, у цьому епізоді ми поглянемо на музичне мистецтво в літургії та риси сакрального мистецтва згідно з навчанням Конституції про святу літургію Sacrosanctum Concilium. Йдеться про шляхи, які допомагають уприсутнити Божу красу - любов Бога, що об'явилася нам у пасхальному таїнстві, яке переживаємо в літургії Церкви.

Як ми обговорювали в минулому епізоді, Конституція щодо святої літургії закликає до уважного збереження народного релігійного співу, що є цінною частиною нашої віри та культурної спадщини. Музичні традиції різних народів відкривають перед нами можливість глибше зрозуміти душу людей, які через свою культуру оригінально та творчо виражають свої релігійні почуття.

Окрім аспекту співу, соборний документ також висвітлює питання використання музичних інструментів у літургічному контексті, зокрема органу. Він зазначає: "В Латинській Церкві орган слід вважати традиційним музичним інструментом, що здатен надавати церковним обрядам неймовірної краси та підносити думки вірних до Бога і до вищих істин. Щодо інших інструментів, їх використання в богослужіннях можливе за згодою відповідних місцевих авторитетів". Ці положення, що стосуються латинського обряду, мають своє коріння в історії та подальшому розвитку документів Церкви, які більш детально регулюють застосування музичних інструментів.

Якщо поглянути загалом на співвідношення між співом та музичними інструментами, то воно базується на користь першого. Значною мірою це пов'язано з апологетами, Отцями Церкви та першими церковними письменниками. Климент Олександрійський (+215) стверджував, що для прослави Бога християнам потрібен лише один інструмент - Слово. Ця особливість є надзвичайно важливою, адже християнська пісня виражає свою мелодійну природу не лише через звучання, а й формуючи мелодію в ритмі Божого слова. Ось так на зорі християнства встановився певний напрям у співвідношенні між сакральним співом та музичним інструментарієм. Цілком можливо, що причиною цього також був контраст між галасливою, сповненою веселощів поганською музикою та сакральним співом, у якому пріоритетом є слово, яке обрав Господь, щоб зробити Себе для нас зрозумілим. Починаючи з VII століття, лише орган був гідний супроводжувати молитву Церкви.

У навчанні ІІ Ватиканського Собору присутня обачливість щодо використання в літургії інших музичних інструментів, окрім органу; на це вплинули також історичні передумови. З появою ораторій у XVI столітті музичні інструменти поступово переходили зі світського середовища до храмів як складові оркестру, що використовувався під час богослужінь. Наслідком цього стало створення численних творів духовної музики. Однак не все в цій сфері відбувалося збалансовано, оскільки протягом XIX століття оркестрова музика спричинила зловживання в храмах, які ставали своєрідним продовженням театру і підривала розважливий і умиротворений характер літургійної молитви. У відповідь на це запроваджувалися різноманітні застереження, які регламентували використання та підбір музичних інструментів у літургії. Серед іншого йшлося про підкреслення першості співу; інструменти повинні були його супроводжувати. Внаслідок цих перипетій найсприятливішим музичним інструментом став орган, який зливається з голосами хору, підтримуючи їхню тональність, що є неабиякою перевагою, оскільки сама структура цього інструменту сприяє хоровому співу. На жаль, таку підтримку неможливо отримати від електронних інструментів, які за своєю природою бідні на гармонійні звуки і погано підтримують інтонацію.

Соборна Конституція про літургію уможливлює застосування в Церкві інших музичних інструментів, "якщо вони придатні або їх можна пристосувати для священного вжитку, якщо не суперечать гідності храму та якщо справді сприяють духовному зростанню вірних". Ці зауваги пов'язані з тим, щоб не вносити елементи розваги туди, де повинна зберігатися строгість молитви, а також із небезпекою перетворення богослужіння на концерт. Зрештою розсудливість і увага до мети літургійної молитви можуть також допомогти в судженні про мудре використання інструментів, щоб вони служили допомогою, а не перешкодою.

Соборна Конституція Sacrosanctum Concilium підкреслює важливість підтримки митців з боку єпископів і священників, щоб вони відчували дух священного мистецтва та літургії. "Митці, які прагнуть через свій талант служити на славу Божу у святій Церкві, повинні завжди пам'ятати, що їхня діяльність є формою священного наслідування Бога-Творця, а також створенням творів, призначених для католицького богослужіння, розвитку благочестя та релігійного виховання вірних," - зазначається в цьому документі. Сакральне мистецтво вимагає від його творців особливих якостей. Їхня роль сприймається не лише як професійне заняття, а як місія, яка повинна виконуватися на благо християнської громади з технічною майстерністю та глибокою духовною відданістю.

Виявляючи свій талант, митець має адаптувати свої особисті погляди та естетичні уподобання до вимог літургії та церковних традицій. Наприклад, композитори мають завдання оновлювати давні музичні твори, зберігаючи вірність літургійним принципам і відчуваючи себе носіями багатої спадщини. Це не означає, що вони потрапляють у пастку творчого застою чи туги за минулими часами. Навпаки, митці повинні пройти через школу Церкви, вміючи оригінально та вірно реагувати на сучасні потреби, дух співаної літургії та смиренно служити церковній спільноті. Важливо зазначити, що йдеться не про зниження якості або мистецького рівня їхніх творів, а про усвідомлення відповідальності за збереження традицій, щоб передати наступним поколінням репертуар, здатний відобразити сучасні молитви та духовність. Таким чином, поетична творчість авторів завжди ґрунтуватиметься на біблійних і богословських джерелах, які вони переосмислюють та інтерпретують. Вірність Божому слову і вірі Церкви забезпечує автентичність співаної молитви та підкреслює її виховне значення. Отже, співане Боже слово в літургії формуватиме здатність чути Божий голос і з радістю відповідати на Його любов.

Кінцева глава Конституції Sacrosanctum Concilium присвячена сакральному мистецтву і богослужбовим речам. Ці положення є важливим орієнтиром, щоб завдяки творам людського генія поширювати Божу славу та спонукати людей благоговійно звертатися з думкою до Бога.

Сакральне мистецтво виконує важливу роль у величному публічному богослужінні, яке відбувається в Церкві. У документі, що стосується цього питання, можна знайти кілька основних рис, якими має володіти мистецтво, щоб бути прийнятним для літургійного використання. Зокрема, художні твори повинні вести думки людей до Бога, надавати предметам культу певної гідності, благопристойності та естетичної краси, а також відображати і символізувати надприродні істини, бути в гармонії з вірою, побожністю та священними традиціями. Ці критерії відрізняють сакральне мистецтво від загального релігійного, оскільки воно глибше інтерпретує надприродну реальність, яка виходить за межі особистісного сприйняття.

У сакральному мистецтві прагнення відобразити надприродну красу виходить за межі естетичних форм і не є втечею від дійсності. З божественної точки зору, краса, істина і добро є невід'ємними складовими Бога. Ця характеристика відрізняє сакральне мистецтво від простого сприйняття естетичної краси, яка часто розглядається як іманентний феномен. Сучасні тенденції, наприклад, іноді заперечують трансцендентний аспект краси, пов'язуючи його виключно з істиною та добром. Це призводить до того, що красу позбавляють її онтологічної сутності, відокремлюючи від вищих рівнів буття і зводячи до поверхневого естетичного досвіду. Натомість сакральне мистецтво повинно викликати в людях відчуття таїнства Божого, що проявляється в особі Ісуса Христа, ведучи їх до любові до Бога-Творця і Спасителя — джерела надприродної краси та світла істини. Саме тому сакральне мистецтво підносить людське серце до Бога, Який світиться у витворах, створених з віри.

ІІ Ватиканський Собор, Конституція про святу літургію під назвою "Sacrosanctum Concilium" // Матеріали Другого Ватиканського Собору (1962-1965): Конституції, декрети, декларації. Коментарі, Свічадо, Львів 2014, с. 118, 120, 122-123, 127.

A. BRANDELERO, La musica strumentale nel santuario, in URL: (in 09/10/2025).

M. FRISINA, La musica nella liturgia, (Quaderni del Concilio, vol. 14), Shalom editrice, 2022, 54-56, 60-63.

U. M. LANG, "Bellezza e liturgia: un'analisi del concetto di liturgia come un'apertura verso il Cielo," disponibile su URL: (consultato il 09 ottobre 2025).