"Це підтримка українців за межами країни": як ансамбль з України об'єднав дітей-біженців у Мюнхені.

"Народний танець створює особливу атмосферу, в якій діти пізнають традиційні українські рухи та водночас практикують спілкування рідною мовою. Завдяки танцю я повністю занурюю їх у світ української культури: від національного вбрання й символіки до музичних традицій та соціальних зв’язків", - ділиться своїми думками художня керівниця ансамблю "Із перцем" Наталка Дейнека-Дюпріє.

Колектив сформувався більше десяти років тому в Мюнхені, Німеччина, як маленька спільнота українців. Після початку повномасштабної війни він перетворився на важливу опору для українських дітей і підлітків, які знайшли притулок у Німеччині. У рамках свого діяльності ансамбль сприяє адаптації дітей до нового життя за кордоном, водночас популяризуючи українську культуру. Про це розповідає проєкт "Ти як?" від Радіо Свобода.

17-річна Вікторія Ніколаєва живе у невеликому містечку Вертзе, що за понад 30 кілометрів від Мюнхена. У 2014 році її родина виїхала з Донецька до Києва - тоді дівчині було лише п'ять років.

"Пам'ятаю, що ми з батьками поїхали на море, і саме тоді почалася війна. Спочатку я навіть зраділа, коли мені сказали, що ми залишимося ще на тиждень. Усвідомлення того, що все серйозно, прийшло лише через два-три тижні".

"В моїй душі живе частинка України."

Після початку повномасштабної війни Вікторія разом із родиною переїхала до Німеччини.

У 2022 році я миттєво усвідомила ситуацію, що склалася. Наші дії вже були чітко сплановані: знали, куди вирушити і що робити далі. Тому цей переїзд виглядав більш усвідомленим. Мабуть, це сталося завдяки тому, що мої батьки вже мали подібний досвід, і їм було дещо простіше приймати рішення, хоч це і звучить сумно.

За словами дівчини, найскладнішими виявилися перші тижні навчання в школі, хоча вона впевнено говорила німецькою мовою.

В цілому, процес адаптації за кордоном займає набагато більше часу, ніж, скажімо, переїзд або перехід до іншої школи в Україні.

Одним з перших місць, де Вікторія відчула підтримку у новій країні, став український танцювальний ансамбль "Із перцем" у Мюнхені. Сторінку колективу в соціальних мережах виявила мама дівчини.

Коли я вперше увійшла до колективу, відчувала себе дещо некомфортно, оскільки була однією з небагатьох підлітків серед старших учасників. З часом до нас почали приєднуватися нові обличчя, переважно молодь, і це суттєво змінило атмосферу в групі. Спершу не всі мали досвід у танцях, але з новими учасниками ми почали розробляти власні хореографії, брати участь у конкурсах і здобувати призи.

За словами Вікторії, саме колектив допоміг їй легше соціалізуватися, знайти друзів. Водночас для неї це стало можливістю представляти українську культуру за кордоном.

"Для мене головним є підтримка моїх співвітчизників за межами України. Відчуваю, що моя особистість зростає завдяки команді, а команда, в свою чергу, процвітає завдяки зусиллям кожного її члена. Хоч я вже адаптувалася до життя в Німеччині, в моїй душі все ще залишається глибокий зв'язок з Україною. Це моя батьківщина, де я народилася і провела дитинство, тому українські культура і традиції завжди будуть частиною мене."

"Знову відчувають тверду основу під своїми ногами."

Наталка Дейнеки-Дюпріє є українською хореографинею та активною пропагандисткою української культури за кордоном. Як художня керівниця танцювального ансамблю, вона ділиться історією його створення, яка розпочалася в 2011 році, коли група українців зібралася з метою поширення своєї культури поза межами України. Репетиції проходили в місцевому українському культурному центрі.

На даний момент у нашій команді налічується більше двадцяти осіб. Переважна частина з них – це діти та молоді люди, які знайшли безпечний притулок у Німеччині після початку повномасштабної агресії. Однак серед учасників є й ті, чиї сім'ї емігрували до цієї країни набагато раніше. Репетиції проводяться двічі на тиждень і тривають по дві години кожна.

"Спочатку їм були цікаві саме українські народні танці, бо це те, що пов'язувало їх з Україною, тим, чим вони займалися до початку війни. Зараз їм також цікаві нові проєкти, які поєднують сучасну музику й сучасний танець з народним. Через танець і рідні мелодії діти знову відчувають ґрунт під ногами, знаходять опору в нових друзях і розуміють, що вони не самі у своєму досвіді".

За словами керівниці художнього колективу, за межами України зберігати традиції стає набагато важче, оскільки немає можливості щоденно оточувати себе українським культурним середовищем. Тому такі колективи, як зазначає Наталка, відіграють важливу роль у підтримці національної ідентичності.

Мої уроки - це не лише вивчення хореографії та фізичного розвитку. Народний танець відкриває неповторний світ, де діти освоюють автентичні українські рухи, які більше ніде не знайдуть, і при цьому спілкуються на рідній мові. Завдяки танцю я знайомлю їх з українською культурою в цілому: від національного вбрання та його символіки до музичних традицій і соціальних взаємин.

Протягом свого існування ансамбль досяг значних успіхів, здобуваючи призові місця на німецьких та міжнародних конкурсах. Він активно виступав на фестивалях, благодійних акціях та місцевих святах у Мюнхені та його околицях.

Німецька аудиторія щиро вражена енергійною, оптимістичною музикою, українськими танцями та яскравими, кольоровими костюмами. Європейські глядачі залишаються під сильним враженням від життєвої сили танцюристів, а їх віртуозні рухи щоразу викликають захоплення і щирі оплески.

Колектив має намір співпрацювати з виконавцями, музикантами та режисерами, аби втілити в життя український мюзикл.

На початку травня 2026 року, згідно з інформацією УВКБ ООН, близько 1,3 мільйона українців отримали статус тимчасового захисту в Німеччині.