Карінська: оскароносна жителька Харкова з українською душею

Дослідник з Харкова створив першу біографію Варвари Каринської українською мовою — видатної дизайнерки костюмів для театру і кінематографа.

До початку 2000-х років ім'я Варвари Каринської (1886-1983; у дівоцтві - Жмудська) залишалося практично невідомим у її рідному місті та в Україні в цілому, зазначає Микола Шемет, директор Музею видатних харків'ян. Це була справжня біла пляма в історії. Проте тепер, за словами дослідника, ті ж самі неточності та фантазії безперервно переносяться з однієї інтернет-статті в іншу. Життєвий шлях Варвари Андріївни виглядає настільки унікальним, що вірити в будь-які факти стає досить просто.

Зворотний аспект затриманої слави в Україні

До 140-річчя з дня народження дизайнерки у Харкові вийшла нова книга під назвою "Варвара Каринська. Повернення" (видавництво "Факт", 2026). Автор Микола Шемет охарактеризував цю біографію як стислу, однак в ній містяться раніше невідомі деталі та інформація, що була документально підтверджена. Розробка біографічного дослідження розпочалася понад два десятиліття тому, починаючи з одного американського веб-сайту, де було зазначено: "Barbara Karinska. Oscar".

- І все, більше ніякої інформації. За це я зачепився і рив, рив, рив... Сам дивуюся, як з однієї цієї фрази розкрутилася історія. Тепер є чимало "знавців". Уже по Києву якісь екскурсії водять... На жаль, люди користуються матеріалами з мережі, роблять багато помилок, - говорить Микола Шемет на презентації книжки.

Дослідження про Каринську часто супроводжуються не її фотографією, що викликає певне розчарування у науковця.

Запускаймо акцію під назвою "Це не Каринська". Є відома фотографія, на якій молода Елізабет Тейлор передає "Оскар" жінці, яку помилково вважають Каринською. Насправді, це її асистентка Дороті Дженкінс, з якою Елізабет працювала над костюмами для фільму "Жанна д'Арк", і вони обидві отримали нагороду. На знімку Тейлор тримає дві статуетки, але Каринська на церемонії не була присутня, - ділиться Шемет. - Чомусь наголошують на "Оскарі" та "балетній пачці", але Каринська прожила 97 років, за які створила близько 9 тисяч костюмів! Вона співпрацювала з акторами, художниками, хореографами – зірками, про яких пишуть книжки та знімають фільми. Каринська була визнаним і затребуваним фахівцем у своїй галузі.

ДОЧКА МАГНАТА, МЕШКАНКА ДОБРОЧИННОСТІ, РЕДАКТОРКА

Розповідати про Каринську можна годинами, тож дослідник акцентує на життєвих віхах, які ілюструють здібності, характер та вдачу Варвари. Дівчина, якою з дитинства опікувалися гувернантки та приватні вчителі, хотіла бути нарівні з братами, і коли у 1905 році жінкам дозволили навчатися в університетах, відразу ж скористалася цим правом, обравши юридичний факультет. Крім того, вона стає скарбничою товариства допомоги бідним студентам Харківського університету й отримує фінансову підтримку від батька на всі свої благодійні ініціативи.

Прогресивна Варвара Андріївна вступила в шлюб з Олександром Моїсеєнком, представником заможної родини. На жаль, чоловік помер у молодому віці від тифу, ще до появи на світ їхньої доньки Ірини. Проте Варвара Андріївна, виконуючи обіцянку перед Олександром, вирішила продовжити його справу і стала співредакторкою газети "Утро".

Її брат Анатолій вже займав посаду редактора, і вона працювала з ним на рівних. На той час це було рідкісним явищем, коли жінка займала таку роль, - зазначає Шемет.

ОРГАНІЗАТОРКА ВИСТАВКОВИХ ЗАХОДІВ І "КОНТРАБАНДИСТКА"

Варвара, разом із своїм другим чоловіком Миколою Каринським, котрий досяг успіху в юридичній сфері, переїхала до столиці Росії, Москви. Подружжя придбало просторий апартамент на Тверському бульварі. Поки Микола зосереджувався на розвитку кар'єри, Варвара присвячувала час своєму захопленню – мистецтву.

- Вона змогла організувати дві виставки, що поєднували мистецтво та промисловість: одну під час Лютневої революції, а іншу - напередодні Жовтневої, - ділиться своїми спостереженнями дослідник.

З приходом до влади більшовиків родини Жмудських і Каринських були змушені шукати притулок за межами країни. Микола та Варвара Каринські спочатку направилися до Криму. Чоловік, який обіймав посади у міністерствах імперії та певний час виконував обов'язки головного прокурора Петроградської судової палати, заарештовував Троцького з Луначарським і змушений був тікати. Йому вдалося дістатися Константинополя, тоді як Варвара Андріївна навіть вирішила повернутися до Москви.

- Вона змогла повернути кілька кімнат у своїй квартирі, і це виявилося вельми успішним рішенням, адже серед меблів були заховані дорогоцінності, - ділиться Шемет.

Каринська засновує власне ательє, а під час Непу відкриває школу вишивки та салон елітної моди. Тут збираються талановиті художники. Проте, навіть її популярність серед модниць і творчої еліти не змогла встояти перед тиском "червоного" режиму: школу вишивки націоналізували, а Каринська змушена була займатися вишиванням прапорів у якійсь пролетарській майстерні.

Вона усвідомила, що з більшовиками їй не по дорозі. Тому вирішила провернути ризиковану справу: запропонувала Анатолію Луначарському, наркому освіти, провести в Європі виставку учнівської вишивки. Проте в підрамниках були заховані старовинні церковні та світські вишивки, в тому числі роботи фрейлін імператорського двору. Донька Ірина скаржилася на важкий капелюшок, а насправді в ньому ховалися коштовності. Володимир, племінник, якого всиновила Варвара Андріївна, перевозив книги Маркса та Енгельса, в яких були заховані долари. Це був 1924 рік, і якби їх заарештували, це могло б завершитися трагічно, - розповідає Шемет.

Швея, що прагне досконалості, про яку згадує VOGUE.

Каринська провела 15 років у Європі, проживаючи в таких містах, як Берлін, Брюссель та Париж. Коли кошти почали вичерпуватися, вона вирішила спробувати свої сили в пошитті для балету. Про цей поворот у своїй кар'єрі дизайнерка пізніше розповідала французьким журналістам.

Безумовно, не слід сподіватися, що люди завжди відкрито діляться правдою. Наприклад, одна дівчина з кордебалету розповіла таку історію: вона прийшла, щоб полагодити костюм, але в результаті переробила його. Коли керівник це помітив, вона отримала запрошення на виготовлення костюмів для всього кордебалету. Варвара Андріївна описує свої переживання так: коли виходила на вулицю, таксі мчали повз, грошей на матеріали не було, сльози котилися з очей. Проте її характер був таким, що вона вміла починати все спочатку. Харків, Москва, Париж, Лондон, Нью-Йорк — наголошує дослідник.

Незабаром Каринська здобуває популярність у Парижі.

Варвара Андріївна з раннього віку мала глибоке розуміння матеріалів, адже її батько був текстильним магнатом. Вона була не лише швачкою, а й жінкою, яка з гордістю демонструвала свої творіння. Замовляючи тканини, Варвара шила сукні так, наче створювала їх для себе. Її роботи прикрашали аристократок, а графині зверталися до неї за вбраннями для різноманітних тематичних заходів. Біограф Варвари зазначає, що журнал Vogue регулярно висвітлював її діяльність, ставши важливим джерелом інформації про Варвару Каринську.

У Лондоні колишня мешканка Харкова розпочинає кар'єру в кіноіндустрії. Проте і в цьому новому середовищі вона завжди уникає поверхневих або штучних підходів.

Якщо вона створювала костюм з певного історичного періоду, наприклад, для герцогині, то це було вбрання, яке могла б з гордістю носити справжня герцогиня. Знаєте, як часто буває: корона – з картону, спереду – сорочка, а ззаду – гола спина? - Ні! Каринська була справжньою перфекціоністкою. Вона могла навіть жертвувати своїми ресурсами, вибираючи матеріали найвищої якості, - підкреслює Шемет.

СТВОРИЛА КОСТЮМИ, ЩО СТАЛИ ЕКСПОНАТАМИ

Важливою подією в житті Каринської стало знайомство з Джорджем Баланчиним, засновником Школи американського балету. Після її переїзду до Сполучених Штатів, їх дороги знову перетнулися, і протягом наступних тридцяти років вона розробляла костюми для його вистав.

- Назрівала Друга світова війна, а у Варвари Андріївни - чергова романтична історія. Кажуть, вона закохалася в молодого американського актора, але він повернувся додому. І Каринська переїздить за ним. Чи це справді так, чи річ усе ж у війні, але вона знову опиняється в іншій країні, де все починає з нуля. Родина цього актора її не приймає - емігрантка, на десять років старша, його відправляють кудись в Австралію, аби вони не бачилися. І Каринська береться за те, що вміє. Зустрічається з Баланчиним, робить костюми для бродвейських шоу, балету. І завойовує Нью-Йорк, - розповідає дослідник.

У США Варвара стає Barbara Karinska, людиною-брендом.

Наприклад, перед виборами відбувається з'їзд республіканської партії. В рамках цього заходу організовують бал, на якому дружини партійних лідерів мають з'явитися в костюмах, що повторюють стилі вбрання дружин попередніх президентів. Виконання цих костюмів доручають Варварі Андріївні Каринській, а самі костюми зберігаються в музеях, - розповідає Шемет.

Каринська активно займається кінематографом. Дослідник зазначає, що Голлівуд для неї став, безумовно, джерелом доходу. У 1940-х роках вона розробляє історичні костюми для таких зірок, як Вів'єн Лі, Інгрід Бергман та Марлен Дітріх.

Придбала оселю в селищі на честь Жанни д'Арк.

Костюми для фільму "Жанна д'Арк" (1948), за які Каринська була удостоєна "Оскара", спочатку планувалося розробити іншому художнику.

Продюсери прагнули перевершити успіх "Віднесених вітром" і інвестували значні кошти в новий проект. Спочатку планувалася розкішна постановка з великою кількістю костюмів, але між художником та організаторами виникли серйозні розбіжності. В результаті в команді залишилися лише Варвара Андріївна та Дороті Дженкінс. Каринська працювала дуже ретельно, активно спілкуючись зі спеціалістом з історії. Вона відкрила для себе Жанну д'Арк та захопилася її історією, вважаючи, що їхні долі схожі. Згодом Каринська вирішила придбати будинок у Домремі, рідному селищі д'Арк, і часто відвідувала його для відпочинку. Спочатку цей будинок хотів купити місцевий м'ясник, проте Варвара Андріївна запустила чутки про те, що незабаром приїде багатійка, яка планує купити в селі практично все, і м’ясник вирішив відмовитися від покупки, - ділиться історією Шемет.

Згідно з даними дослідника, модельєрка не розпочинала свій творчий процес з ескізів; спочатку вона створювала сам костюм.

Ескізи Каринської були створені пізніше. Малювання не було її покликанням, хоча вона й відвідувала уроки у Васнецова та Жуковського. Її мислення було настільки просторовим... Коли приїжджав Баланчин, вони разом обговорювали ідеї, і Каринська зазвичай казала: "Я знаю, що тобі потрібно". Вона просто накидала тканину на манекен, закріплюючи кілька шпильок, і вже в її уяві виникав образ костюма. Постановник замовив пачку без каркасної основи, щоб рухи виглядали легкими. Так з'явилася пачка-пуховка, створена спільно Баланчиним і Каринською, яка стала справжньою революцією у світі балетної моди і досі вважається еталоном. – ділиться Шемет.

У 1962 році від імені балетної трупи Американського театру балету доньці президента США Джона Кеннеді Керолайн подарували ляльку-балерину. Мініатюрну пачку для неї пошила Каринська.

- Я звернувся до Президентської бібліотеки-музею Джона Ф. Кеннеді, щоб підтвердити цей факт. На жаль, сама лялька не збереглася - вона була дуже гарною, і нею так бавилися, що зовсім зіпсували, - усміхається Шемет. - Але мені надали унікальні документи, які ввійшли у книжку. Це супроводжувальний лист до ляльки, і в ньому, зокрема, написано, що костюм створила найкраща у світі дизайнерка балетних пачок Варвара Каринська. А також лист - уже від першої леді, що вона дякує за такий вишуканий подарунок.

Відзначення пам'яті у Харкові

Каринська не відвідувала своє рідне місто вже тривалий час. Усе майно її заможної родини було конфісковано, а в їхньому старовинному домі відкрили диспансер. Як розповів Микола Шемет, у 1962 році модельєрка отримала шанс приїхати до Харкова, коли трупа Баланчина перебувала з гастролями в Радянському Союзі.

Якась журналістка запитала Варвару Андріївну, чому вона не поїхала. На це вона відповіла: "Ні-ні, я займалася роботою". Шемет підкреслює, що вона є людиною свободи, тоді як у Радянському Союзі свободи не існувало.

Дослідник зазначає, що Російська Федерація прагне "привласнити" Каринську, подібно до того, як це сталося з багатьма видатними митцями.

Варвара Андріївна є американкою, хоча її коріння не пов'язане з цією країною. Вона родом з Харкова, де з'явилася на світ, провела свої юнацькі роки, сформувалася як особистість і прожила три десятиліття. Саме звідси походить її менталітет і все, що з нею пов'язано. У своїй книзі я дозволив собі стверджувати – і вважаю, що на це мав право – що в її серці живе українська душа, – підкреслює автор біографії.

У 2003 році, за підтримки Миколи Шемета, було створено Фонд Варвари Каринської. Вже наступного року в місті відбувся перший Міжнародний фестиваль моди та театрального костюма, присвячений пам'яті Каринської. У 2005 році на будинку, де проживала родина Жмудських (тепер вул. Григорія Сковороди, 31), була встановлена меморіальна дошка на честь видатної дизайнерки. А у 2015 році одну з вулиць у Київському районі міста перейменували на її честь.

Цього року, в серпні-вересні, у Харкові відбулася виставка, що поєднує документальні та художні елементи, під назвою "Великі земляки: Варвара Каринська".