Після того як його дім піддався атакі "Шахеда", він почав розвозити торти по Києву та вдруге розлучився з дружиною. Ось відверте інтерв'ю з Костянтином Октябрським.

Відомий актор і телеведучий Костянтин Октябрський, який зіграв у таких проектах, як "Парочка слідчих", "Майор Сковорода", "Перші ластівки" та "Будиночок на щастя", зараз можна бачити в серіалі "Котляревський" на Новому каналі. Він відкрито ділиться тим, що повномасштабна війна змусила його переглянути свої життєві цінності. У період, коли йому не надходило акторських пропозицій, він протягом трьох місяців працював кур'єром, доставляючи торти та тістечка по Києву. У жовтні 2024 року його родина дивом уникнула трагедії після того, як уламки російського "Шахеда" влучили в їхній будинок.

У розмові з OBOZ.UA Октябрський поділився спогадами про свій досвід роботи в люксовому магазині, де він часто зустрічався з багатими покупцями. Актор також розкрив, як його життя змінилося, коли він змушений був боротися за забезпечення своїх основних потреб. Він торкнувся теми нещодавнього розлучення з дружиною, пояснив, чому не прагне змінювати звичний уклад життя своїх синів, і висловив думки щодо можливого примирення. Крім того, він розповів, звідки походить його незвичне прізвище і що допомагає йому зберігати внутрішній спокій на п'ятому році масштабної війни.

Костянтине, як вам вдалося потрапити до серіалу "Котляревський"? Чи відчуваєте ви спорідненість зі своїм персонажем?

Я прийняв рішення насамперед через можливість взяти участь у цікавому проекті, отримувати фінансову винагороду та підтримувати свою родину. Все виявилося досить простим. Крім того, мені сподобалася команда та атмосфера на знімальному майданчику. Я давно знайомий з режисером, а також багатьма акторами. Щодо мого персонажа, то він зовсім не нагадує мене. Я рідко стикаюся з ситуаціями, коли читаю сценарій і думаю: "Це ж про мене!" Мабуть, такого ще ніколи не траплялося. Так, при виборі звертають увагу на типаж, але це зовсім не означає, що персонаж повинен бути схожим на тебе в реальному житті.

- Чи не здається вам, що останнім часом змінився характер героїв, яких вам пропонують? Раніше ви часто грали поганців, а зараз таких ролей начебто поменшало.

- Певні зміни справді є. Думаю, це пов'язано і з моїми внутрішніми змінами, адже те, що відбувається всередині тебе, неминуче впливає на психофізику, поведінку. Я бачу, що змінилося і коло пропозицій, які отримую. Але мені добре - і там, і там. Обожнюю свою професію. Щоранку дякую Богові за те, що маю можливість працювати за фахом, займатися улюбленою справою. І за це ще й платять гроші, а бонусом ідуть певні дивіденди від медійності. У цьому сенсі я щаслива людина.

Для мене найголовніше — це мати можливість займатися цікавою справою. Зараз я відкритий до будь-яких варіантів роботи, оскільки кількість пропозицій значно зменшилася. Тут все можна підсумувати цифрами. До початку повномасштабної війни, з 2015 по 2022 рік, я зазвичай працював над двома, трьома, а іноді й чотирма проєктами одночасно щомісяця, що в сумі давало 20-30 робіт на рік. Натомість минулого року було всього один чи два проєкти. Ось така статистика. Цього року, на щастя, ситуація покращилася. Я дуже цьому радий, адже вже маю три-чотири проєкти. Хоча це ще далеко від обсягів, які були до війни, але все ж є позитивна динаміка.

Широкомасштабний конфлікт призвів до того, що багато акторів залишилися без доходу. Леся Самаєва поділилася з нами, що в якийсь момент вичерпала всі свої кредитки, а Наталя Васько навіть розглядала можливість роботи в закладі харчування. Ви також опинилися в ситуації, коли довелося шукати джерело доходу поза акторською діяльністю: певний час працювали кур'єром, доставляючи торти та кондитерські вироби.

Це сталося цієї зими. Я залишився без роботи, але потрібно було знайти спосіб заробити на життя. Я звернувся до друга, який володіє кондитерськими цехами, і запитав: "Привіт, що ти можеш мені запропонувати? Де я міг би в тебе влаштуватися?" Він висловив кілька ідей. Я відповів: "Чудово, давай!" – і почав працювати.

Які уроки ви винесли для себе? Який досвід принесла вам ця робота, окрім фінансової вигоди, яка була вкрай важливою на той момент?

- Для мене це був особливий період. Я віруюча людина і розумію, що багато подій у моєму житті відбуваються не просто так, а з певного божого дозволу. Тому сприйняв цей час як цікавий урок, під час якого вчився фінансової грамотності. Перечитав багато відповідної літератури, розібрався, що таке бюджетування, як правильно розпоряджатися грошима. Навіть із невеликих заробітків навчився оплачувати необхідні витрати, закривати базові потреби. І знаєте, це був дуже офігенний час! Хоча складний, дуже важкий. Я не хотів би пережити його вдруге й нікому такого не побажаю. Але, мабуть, саме через такі уроки ми, люди, чогось навчаємося. Така вже наша природа.

Тепер я зовсім інакше ставлюся до грошей, уже не витрачаю їх легковажно. Розумію, на чому можу заощадити, які витрати скоротити. Є один чудовий біблійний принцип: бувають хлібні часи, коли треба заробляти й відкладати на майбутнє, бо потім настануть часи, коли таких заробітків уже не буде, але в тебе буде з чого жити. У цьому і є певна мудрість - навчитися правильно розпоряджатися заробленим. Ось цього я вчився цей час. До цього, зізнаюся, неграмотно, безвідповідально ставився до грошей. Особливо коли добре заробляв - усе витрачалося без особливого розуміння, куди і на що. Тепер розумію, наскільки це було неправильно.

Під час підготовки до інтерв'ю я помітила, скільки різноманітних професій ви мали та як яскраво відрізнялися різні етапи вашого життя. Зокрема, перед тим, як розпочати активну кар'єру в кіно та на телебаченні, ви провели п'ять років у люксовому магазині. Яке значення мав для вас цей досвід?

Я усвідомив, що фінанси не приносять щастя. Вони не забезпечують здоров’я, не дарують відчуття радості, спокою чи безпеки. У мене було чимало спілкувань з клієнтами — людьми, які мають значні статки, справжніми мільйонерами. І саме в ці моменти я зрозумів, що великі гроші не є запорукою щастя, внутрішнього спокою чи гармонії. Багато з тих, кого я пам’ятаю, були глибоко нещасливими. Часто нам здається, що якщо ми заробимо багато грошей, то всі проблеми розв’яжуться. Так вважає, мабуть, більшість людей. Безумовно, гроші можуть допомагати вирішувати багато питань і задовольняти різні потреби. Але разом із цим виникають нові обов’язки, відповідальність і інші проблеми. Якщо ти до цього був безтурботним, а потім раптом отримав велику суму, які наслідки це може мати? Вони можуть виявитися руйнівними. І таких випадків чимало.

- А якщо повернутися до вашого телевізійного досвіду: як ви думаєте, чому вас звільнили з "Орла і решки"? Чи могло це бути пов'язано з тим, що ви український ведучий і спілкувалися українською?

Я б не став акцентувати на українській мові та прив'язувати до неї все це. Мене не цікавить маніпуляція цією темою. Чи мав я бажання працювати там? Безумовно, мав. Адже можливість подорожувати, бачити різні країни і отримувати за це гроші — це ж чудово! До цього я майже не виїжджав за кордон, а тут переді мною відкрилася ціла всесвітня перспектива. Проте, очевидно, з певних причин я не підійшов продюсерам. Так мені здається, враховуючи те, що я знаю. В результаті, мене просто виключили з проєкту. Наскільки мені відомо, рішення ухвалювалося в Росії, на телеканалі "П'ятниця!", який був основним замовником програми.

Чи усвідомлювали вони на той момент, що нас очікують події, які призведуть до вторгнення, окупації та анексії Криму, а також до захоплення частин Донецької і Луганської областей? Чи розуміли, що потрібно буде відмовитися від певних зв’язків з Україною? Важко сказати. Мені просто донесли інформацію про ухвалене рішення, і на цьому все. Можливо, колись хтось поділиться зі мною справжньою історією. Але, якщо чесно, це вже не так важливо для мене. Щодо зв'язку з українською мовою, я не вважаю, що його варто висвітлювати. Ми спілкувалися українською під час ефіру, і все було в порядку. До речі, Леся Нікітюк також брала участь у проекті. Тому не хочу штучно пов'язувати мовне питання з історією нашого звільнення.

Ще один захоплюючий етап у вашому житті – участь у проекті "Велика різниця" в ролі актора.

- Це був величезний проєкт, який уже мав просто шалену аудиторію в багатьох країнах. Крута команда, цікавий формат, сильний продюсерський склад. Усе це було дуже привабливим. Від проєкту буквально віяло популярністю і грошима. Й творчо працювати там було цікаво.

- Ви згадали про популярність і гроші. Про гроші ми вже поговорили - зрозуміло, що вони важливі. А як щодо популярності? Вам подобається, коли вас упізнають на вулиці, звертають увагу?

Те, що люди можуть впізнати тебе, можна вважати своєрідним побічним ефектом твоєї роботи в акторстві. Якщо ти якісно виконуєш свої обов'язки, глядачам подобаються твої виступи, і вони запам'ятовують тебе. Чи подобається мені це? Не можу точно сказати, я не часто розмірковую над цим.

- Цікаво, чи знайоме вам відчуття випробування успіхом? Актор Олексій Тритенко розповідав нам, як зрозумів, що "захворів" на зіркову хворобу: "Коли вийшов серіал "Коли ми вдома", якось їду додому і подумав: "Можна б купити цигарок у кіоску". Потім інша думка: "Заїду до супермаркету, там людей більше". А актор Володимир Гладкий зізнавався, що після одного проєкту побачив своє обличчя на бігбордах і відчув, як починає зазнаватися: "Тобі дали трохи уваги, а ти вже починаєш відриватися від землі". Щоправда, проєкт швидко провалився, і це повернуло до реальності. Чи бувало у вас щось подібне?

- Я, мабуть, почну з того, що дуже намагаюся стежити за станом власного серця. Чи не з'являється там пиха, гординя, чи не починаю я почуватися в чомусь кращим за колег, друзів, знайомих або інших людей. Для мене це важливо - не задирати носа. Чи було в мене таке? Не знаю. Можливо, якісь прояви й траплялися, але зараз складно щось пригадати й аналізувати. По-перше, якщо говорити чесно, у мене ніколи не було якоїсь захмарної популярності чи впізнаваності. Я не знаю, що це таке - коли тебе буквально носять на руках.

Але зіркова хвороба може виникнути навіть при незначному рівні популярності. Якщо твій проєкт отримав певний успіх, і люди починають впізнавати тебе, це може призвести до відчуття переваги. І тут справа навіть не лише в самій популярності. Коли всі навколо починають говорити, який ти чудовий, талановитий, здається, що тебе можна ставити на п'єдестал. І під впливом таких похвал, мимоволі виникає думка: "Справді, я ж дійсно особливий!" Людська природа має тенденцію до самозвеличення, до пихатості, іноді намагаючись компенсувати щось у собі. Тому я намагаюся ставитися до цього з обережністю і уважно спостерігати за своїми почуттями: що саме відбувається в моєму серці?

Ми спілкуємося під час чергової повітряної тривоги, коли Київ знову зазнає атаки дронів. На жаль, ви не з чуток знаєте, як це – пережити російський обстріл. У жовтні 2024 року "шахед" влучив у ваш будинок, де ви мешкали разом із дружиною і дітьми. Ваша квартира згоріла, але ваша родина дивом вціліла. Як ви згадуєте той час, і що стало найбільш складним після всього пережитого?

- Я про це не думаю і не згадую. Коли мене запитують, кажу: слава Богу, що ми залишилися живі й ніхто в нашому будинку не загинув. Зараз є багато людей, які страждають набагато більше через обстріли, втрачають життя. Я не применшую того, що сталося з нами. Це факт, це наша історія, ми через це пройшли, пережили. Але не бачу сенсу постійно про це говорити.

Я постійно розмірковую про те, якими ми будемо після завершення цієї війни. Чи зможемо відпустити те, що відбувається з нами зараз? Чи зможемо хоча б частково повернутися до нашого життя до війни?

Вважаю, що це залишиться в нашій пам'яті назавжди – це не викликає сумнівів. В історії відбулося безліч конфліктів, і спогади про них передаються з покоління в покоління. Звичайно, з часом деякі нюанси можуть забутися.

- З подивом дізналася, що ви зараз із дружиною не разом. Водночас прочитала, що у ваших стосунках уже було розлучення, після якого знову зійшлися. Чи допускаєте, що у вашої історії може бути третій шанс?

Звідки мені знати? Не можу з упевненістю стверджувати, що станеться завтра. Як я можу щось заздалегідь організувати?

А як щодо вашого спілкування? Чи вдалося вам встановити такі стосунки, щоб продовжувати бути батьками для ваших синів?

- Так, звісно.

- Розкажіть про синів. Як часто ви зараз бачитеся, скільки часу проводите разом?

- Ми з дружиною добре спілкуємося, з дітьми теж регулярно проводжу час. Наприклад, сьогодні в мене половина дня зайнята роботою, а другу половину присвячу синам - поїдемо гуляти. Якщо вихідні, я завжди їду до них, і ми проводимо час разом. Бачимося часто.

Чи думали ви про можливість, що діти можуть певний час проводити з матір'ю, а інший – з батьком? Наприклад, актор В'ячеслав Довженко ділився з нами досвідом, як після розлучення він і його екс-дружина уклали угоду: їхній молодший син тиждень жив із мамою, а наступний – з ним. Так тривало, поки хлопчик не став старшим.

Ми навіть не розглядали цю можливість. У дітей є свій постійний дім, до якого вони звикли, і їхній уклад життя вже усталився. Не хочеться вносити якісь кардинальні зміни чи створювати їм непотрібні коливання. Їм необхідна стабільність: своя кімната, власне житло, свої ліжка, місце, де вони можуть почуватися вільно та в безпеці. У дружини є своє житло, де вони й мешкають. А я поки що живу в орендованій квартирі.

- Читала, що сини навчаються у приватній єврейській школі. Це досить дороге навчання?

Це питання є досить суб'єктивним - що вважається дорогим, а що - доступним. Для мене особисто ці витрати виявилися значними. Можливо, деякі люди вважають їх цілком розумними. Спочатку наш старший син відвідував цю школу, а згодом ми вирішили віддати й молодшого. Хоча нам пропонували певні знижки, врешті-решт ми ухвалили рішення піти. Основною причиною цього стало постійне звучання повітряних тривог і відсутність нормального навчального процесу. Уроки проходили в досить хаотичному порядку. Я прагнула, щоб діти отримували якісні знання, а не проводили години в підвалі.

Тому я вирішив перевести своїх дітей до онлайн-школи, де вони можуть комфортно навчатися. Це виявилося більш зручним і економічно вигідним рішенням. В Україні існує кілька онлайн-шкіл, які мають досвід у цьому напрямку. Наприклад, "Джерело" було створено спеціально для дітей, які займаються спортом на професійному рівні і не мають можливості регулярно відвідувати звичайні навчальні заклади. Ця школа також приймає дітей, які виїхали за кордон, але прагнуть, щоб їхні діти отримували українську освіту та документи про її завершення. Крім того, є "Оптіма" та інші навчальні заклади. На даний момент мої діти навчаються в M'Andryk International School.

Яким чином ви вибирали новий навчальний заклад? Які критерії були для вас найзначнішими?

Звичайно, спочатку я ретельно досліджував це питання і спілкувався з знайомими, чиї діти вже навчаються в цій установі. Я розпитував їх про власний досвід, переваги та недоліки цього навчання, перш ніж ухвалити своє рішення. Пріоритетом для нас завжди залишалось традиційне навчання в школі, адже це значно ефективніше, і саме таку стратегію ми планували. Однак, через постійні обстріли, це стало майже неможливим. Приходиш до школи з дитиною, бо до цього часу тривога, а потім забираєш її з підвалу. І що ж це за навчання? За що ти насправді платиш? Який результат можна отримати в таких умовах?

Які асоціації у вас викликає поняття стабільності сьогодні? Ми неодноразово обговорювали фінанси, кар'єру та особисті стосунки. Але в умовах світу, де все може змінитися в одну мить, це питання стає особливо актуальним. Які опори ви маєте у своєму житті, коли навколо панує така велика невизначеність?

Стабільність у нашому світі є надзвичайно крихкою. Це очевидно для всіх нас. Навіть ті пари, які колись здавались еталоном надійності та стабільності, можуть врешті-решт розпастися. Держави зазнають руйнації. Для мене справжнім символом стабільності є віра. Усе інше, на жаль, підлягає змінам, може зникати чи руйнуватися. І з кожним роком я все більше усвідомлюю цю істину.

Ви згадували, що тепер більш серйозно ставитеся до фінансів. Чи можете поділитися, на який термін вам вистачить накопичень? Скільки часу ви змогли б прожити, якщо б знову опинилися без роботи: півроку, рік?

- Важко сказати, бо зараз якраз займаюся плануванням бюджету й фінансів. Якщо цим не займатися, не контролювати витрати й не помічати, що вони перевищують доходи, усе може закінчитися дуже сумненько. Наслідки будуть доволі драматичними.

- Ви самостійно опановуєте фінансову грамотність чи зверталися до фахівців - проходили курси, працювали з фінансовими консультантами?

- У мене є друзі, які вже пройшли цей шлях, багато чого вивчили й на власному досвіді зрозуміли, як правильно розпоряджатися грошима. Спілкуючись із ними, читаючи літературу й аналізуючи події та обставини у своєму житті, я теж вчуся. А от до курсів, коучів і всієї цієї двіжухи в соцмережах ставлюся скептично. Зараз таких пропозицій багато, але, перш ніж комусь довіряти, потрібно розібратися, хто ця людина, який у неї власний досвід і чи справді її методи працюють. Я дивлюся на людей, яким фінансова грамотність реально допомогла. Коли бачу, що це працює не на словах, а на практиці, тоді думаю: "О, ось це мені підходить, я теж так хочу".

Поки що не вдалося знайти даних: Октябрський – це ваше реальне прізвище чи художній псевдонім?

Ні, це прізвище мого тата.

Цікаво, чи спробували ви дізнатися, звідки воно походить? Адже його історія досить незвичайна і насичена змістом.

Так, я намагався дізнатися більше. Можливо, це пов'язано з обставинами, за яких мій батько потрапив у сиротинець у ранньому віці. У ті часи все було досить просто: дитині могли дати прізвище в залежності від місяця, коли її знайшли або привезли в заклад. Тож, ймовірно, саме так і з'явилося прізвище Октябрський. Це, принаймні, найбільш імовірна версія, хоча я не можу стверджувати це з упевненістю. Я намагався розібратися в деталях, і мені допомагали кілька організацій. Проте дитячий будинок, де виростав мій батько, згорів, і всі документи були втрачені. Тому тепер дуже важко щось точно встановити.

І на завершення: які емоції вас охоплюють у цей момент, коли конфлікт триває вже п'ятий рік?

Що я переживаю? Внутрішній спокій.

- А як вам вдалося? Бо я, наприклад, зовсім його не відчуваю. І з часом, навпаки, стає дедалі важче. Телеведуча Марічка Падалко, чоловік і син якої служать у ЗСУ, зізнавалася нам, що й для неї психологічно непростим став рубіж у чотири роки. Вона пояснювала це тим, що з дитинства, зокрема з уроків історії, звикла сприймати чотири роки як межу тривалої війни. І тепер, коли ми її перетнули, виникає відчуття, що далі починається щось таке, до чого нас не готував жоден історичний досвід.

У цьому тексті я не маю нових думок. Це, в певному сенсі, моя особлива здатність — я є людиною, що вірить. Я добре усвідомлюю, що відбувається в моїй душі. Наприклад, коли на мене навалюється величезна кількість справ, і я не маю змоги відвідати громаду чи церкву, помолитися або просто побути на самоті з Богом, я відчуваю, що мені цього не вистачає. Молитва для мене — це можливість зупинитися і усвідомити все, що накопичилося: "На мене стільки всього навалилося, тут дискомфорт, тут страх..." Наче вивільняячи все це зсередини, я відчуваю полегшення і повертаю спокій. Є одне дуже красиве слово — "шалом". Воно означає не лише спокій, а й гармонію, внутрішню цілісність, стабільність, а іноді навіть радість. У ньому є безліч відтінків. І коли цей шалом приходить і розкривається в тобі, ти думаєш: ось вона, краса! Усе в порядку. Життя триває, усе буде добре.

Не пропустіть на OBOZ.UA інтерв'ю з актором Олександром Рудинським, де він розповідає про досвід співпраці з голлівудськими зірками, своє розкішне життя за межами країни та чому вирішив призупинити кар'єру в кіно.