Максим Самчик: "Життя навчило мене бути стійким" - Інтерв'ю зі знаменитістю.

Відомий актор повернувся на театральну сцену, оголосив новий збір для ППО і не квапиться знову закохуватися.

Він належить до числа найвідоміших молодих акторів України. 29-річний Максим Самчик встиг знятися більш ніж у двадцяти фільмах і серіалах. Серед його останніх робіт особливо виділяється "Перші ластівки", для якого в даний час триває зйомка третього сезону.

-- Максиме, у вас немає відчуття дежавю?

-- Ні. Насправді це абсолютно інша історія, події якої розгортаються у сьогоденні. Усі герої повиростали та змінилися. Вони знову зустрілися на іншому щаблі спіралі часу. Тому це точно не про дежавю. Проте на знімальному майданчику панує така ж тепла й привітна атмосфера. Мені було приємно ще раз побачитися з нашою командою. І тут якісь нотки ностальгії дійсно давалися взнаки. (Усміхається).

Нещодавно в кінотеатрах вийшов фільм "Довженко. Перший погляд", в якому ви виконали одну з ключових ролей. Як вплинула на процес зйомок ситуація з безпекою? Адже знімали ви в Одесі.

-- Психологічно це трошечки позначалося. Уночі, коли були сильні обстріли, багато хто з команди ходив в укриття, відповідно -- недосипав. Звичайно, на майданчику потім відчувалася загальна втома. Коли ж повітряні тривоги були вдень (на жаль, таке теж траплялося), ми змушені були переривати зйомку та, знову ж таки, йти в укриття. До речі, влітку минулого року декорації, що залишились після нашого фільму на Одеській кіностудії, були знищені під час чергової атаки на місто.

Розумію, що ви активно підтримуєте Збройні Сили України, регулярно публікуючи у соціальних мережах інформацію про збори для різних підрозділів. Чи могли б ви поділитися, кого наразі вважаєте своїм головним пріоритетом?

Зараз я зосередився на зборі коштів на тепловізійний монокуляр для "пепеошників". Це, якщо коротко. Вони забезпечують безпеку одного дуже важливого об'єкта, тому нам потрібен такий пристрій, щоб легше працювати вночі. Я співпрацюю з благодійним фондом у своїх рідних Броварах. Запитів вистачає, але задовольнити їх стає все складніше. Життя стає все дорожчим: ціни зростають, а зарплати залишаються на місці. Багато людей втрачають роботу через обстріли. Хтось раніше допомагав, а тепер пішов до армії і не може донатити... Ситуація дійсно непроста.

Глядачі матимуть можливість насолодитися вашою грою в новій виставі "Пекельна хоругва", що відбулася в театрі імені Марії Заньковецької. Ви вже працювали над дитячими проєктами, такими як "Котигорошко". Наскільки для вас була неочікуваною ця пропозиція?

Я не заперечував проти повернення на сцену після того, як залишив театр на Лівому березі в Києві. Викинув вудки і забув про все це (усміхається). І тут мені надіслали пропозицію від Максима Голенка взяти участь у створенні нової вистави. Вийшла дійсно сильна різдвяна історія — яскрава та енергійна. І, на мою думку, вона не зовсім дитяча. Скоріше, це вистава для сімейного перегляду, або навіть більше для дорослої аудиторії.

У театральному мистецтві та кінематографі режисери часто звертають увагу на вашу індивідуальність, зокрема фізичні характеристики. Яким чином ви зазвичай займаєтеся спортом або тренуєтеся?

-- У дуже хаотичному. Коли є час і настрій, тоді йду. Якщо немає -- не йду. (Усміхається). Я активно займався у шкільному віці: досить часто ходив на турнік і бруси. Не сказав би, що сьогодні моя фізична форма розкішна, але наче непогана. Проте, що дорослішим стаю, то відчуваю, що просто побігати на сцені й попітніти, а потім декілька разів попідтягуватися на поперечині недостатньо. Треба вже змушувати себе ходити в зал, але наразі я все одно не змушую. Кажу, ходжу задля задоволення -- коли є настрій.

-- Відомо, що весною 2022-го ви розлучилися. Чого навчили вас ці два роки шлюбу, а від чого, можливо, відівчили?

Що отримали внаслідок навчання? Звісно, любові. А від чого відмовили? Та, в принципі, від нічого не відмовили. (Сміється). Проте я усвідомлюю свої помилки і активно працюю над їх виправленням, щоб уникнути їх у майбутньому... На зараз я не перебуваю в стосунках і не маю жодного бажання квапитися.

У одному з телевізійних шоу вашим компаньйоном був собака на ім'я Дрон. Чи є у вас вдома який-небудь чотирилапий друг чи пухнастий улюбленець?

Ні, я практично ніколи не буваю вдома. Приходжу лише для того, щоб переночувати. Мати собаку чи кота – це велика відповідальність, яку я не можу на себе взяти. На жаль. До речі, знімання з тваринами – це справжній виклик, адже вони можуть виконати команду один раз, потім вдруге, а на третій – вже ніяк. Тому доводиться підлаштовуватися, щоб зняти все з першої або другої спроби. Особливо з собакою – він завжди буде в центрі уваги. (Усміхається).

Максиме, розкажіть, як ви трансформувалися з моменту premiere "Перших ластівок" на телебаченні?

-- Ну наскільки... Доволі сильно змінився. Я вже не дитина, якою був тоді, тобто подорослішав. Життя мене трошечки загартувало, скажімо так. (Після паузи додає). Ви знаєте, реалії усіх нас змінюють і змушують адаптуватися. Тепер я не дивлюсь на світ довкола, як на веселку, де тебе чекають єдинороги та дракони. (Сміється).