Мішель Андраде розповіла про "Фабрику зірок", Потапа та свій творчий шлях: "Я була абсолютно новачком".

В бесіді з Styler Мішель Андраде поділилася спогадами про старт своєї кар'єри, розкрила свої симпатії до учасників "Фабрики зірок" та пояснила, як вона ставиться до помилок на сцені, творчих експериментів і очікувань аудиторії.

-- Ви самі пройшли шлях від учасниці вокального проєкту до артистки. Коли ви познайомилися з "фабрикантами" ближче, що найбільше вас у них здивувало?

Коли я почала свій шлях, я була абсолютно новачком і зовсім не усвідомлювала, що відбувається навколо. Прибувши в Україну з Болівії в підлітковому віці, я практично одразу опинилася в оточенні Потапа та Ірини Горової. Я ще не встигла ознайомитися з усім українським шоу-бізнесом, але вже працювала з Аланом Бадоєвим та Танею Муіньо. Це було неймовірно, хоча тоді я не зовсім усвідомлювала, хто ці люди і який у них вплив.

Наразі я спостерігаю за "фабрикантами" і помічаю, наскільки вони залучені в події, що відбуваються. Це викликає в мене великий захват. Мені б хотілося повернутися на 7-10 років у минуле, але з тим багажем знань і досвіду, який я маю тепер. Впевнена, що в такому випадку я змогла б витягти з цього періоду набагато більше.

Інструментів тоді просто було не так багато. Продюсер багато чого робив за тебе, а сьогодні все значно більше залежить від самого артиста. Тому досвід, який зараз отримують "фабриканти", дуже-дуже крутий.

Я вже третій раз спостерігаю за їхніми прайм-шоу і помічаю, як значно вони змінилися в порівнянні з тим, коли прийшли на кастинг. Вони стають більш впевненими, розкривають свої таланти, краще усвідомлюють себе на сцені та перед камерою. Безумовно, це результат їхньої власної праці, але величезна частина успіху також належить команді, яка підтримує їх щодня.

В команді SWEET.TV працюють талановиті фахівці, такі як Руслан Махов, Яна Цибульська, Алан Бадоєв, Володимир Завадюк та багато інших. Я вважаю, що це неймовірно, що SWEET.TV зібрав таку професійну команду, яка надає можливість поглянути на себе з різних перспектив і отримати максимум користі від цього досвіду.

Бо зараз артист - це не тільки про голос. Це ще про рух, харизму, стиль, характер, візуал, роботу з камерою і те, як ти комунікуєш з аудиторією. І мені здається, саме тут "фабриканти" отримують дуже сильний старт, щоб не просто взяти участь у шоу, а зрозуміти, якими артистами вони хочуть стати.

Я б теж із задоволенням опинилася в подібних умовах.

Вас запросили виступити на третьому прайм-шоу разом із "фабрикантами". Які у вас відчуття з цього приводу?

Мене надзвичайно захоплює те, що всі вони мають свої особливості. У кожного з них унікальні характери, голоси, стилі та власне сприйняття себе як артистів. Це дійсно вражає, адже українська сцена потребує різноманітних виконавців, кожен з яких приносить свою музику та знаходить свою аудиторію.

Мені цікаво спостерігати, як вони поступово відкриваються. Ти можеш побачити людину в одному номері й подумати про неї одне, а в наступному вона вже показує зовсім іншу сторону. Вони ще в процесі пошуку, і мені якраз дуже цікаво спостерігати, ким кожен із них стане в результаті.

Яка у вас думка про співпрацю з NEBOKRAI? Ви мали можливість зустрітися з командою? Які враження від них?

Вони мають невелику сором'язливість, але варто їм з'явитися на сцені, як вони змінюються до невпізнання. Особливо сьогодні під час генеральної репетиції я спостерігала за Нікітою і подумала: "Нікіта, забери свою руку з моєї талії!".

У хлопців є цей запал, вони вміють його вмикати на сцені. Мені здається, на репетиціях Нікіта більш спокійний, а коли виходить на сцену - просто видає все. На генпрогоні я навіть трішки здивувалась "Ей, я тут взагалі-то, а він уже працює на весь зал!"

Я бачу зріст NEBOKRAI за цей тиждень. Вони великі молодці!

У вас вже є чималий досвід виступів на сцені. Які поради ви могли б дати учасникам "фабрики", поки вони ще знаходяться в рамках проєкту?

-- Я б порадила їм максимально цінувати цей досвід. Я сама зараз дивлюся на них і думаю: "Боже, якби я тоді мала все те, що вони мають зараз".

У них поруч люди, про яких на старті кар'єри може мріяти будь-який артист. Руслан Махов - топовий режисер-постановник, Яна Цибульська працює з ними над пластикою і хореографією, Віталій Ажнов - над акторською майстерністю, Алан Бадоєв дуже добре розуміє перформанс, образ артиста і роботу з аудиторією, Ірина Горова має величезний досвід у музичній індустрії та продюсуванні.

Тому я дуже сподіваюся, що "фабриканти" це усвідомлюють і беруть від цього досвіду максимум. Треба ставити запитання, слухати, пробувати, помилятися і знову пробувати.

Можливість співпрацювати з численними талановитими фахівцями є надзвичайно цінним досвідом.

— Які враження у вас залишаються про них як про артистів? На що ви звертаєте увагу, спостерігаючи за їхньою грою на сцені?

Для мене надзвичайно важливими є харизма та поведінка артиста на сцені. Мене цікавить не лише точність виконання кожної ноти, а й те, чи можу я відчути його щирість, чи приваблює мене його присутність, чи переживаю я разом з ним цей момент.

Чудово, коли ти приймаєш свої помилки і не намагаєшся їх приховати, адже саме в цьому полягає істинна автентичність.

Навіть досвідчені співаки іноді можуть збитися з ноти, але це не заважає їм блискуче виступати. Для мене справжній професіоналізм полягає в тому, що ти настільки майстерно виконуєш свою частину, що слухач навіть не помічає жодної помилки.

Після виступів багато "фабрикантів" самі зізнавалися мені: "Ой, тут я не зовсім влучила в музику", "не допіла" або "не дотанцювала". Навіть Анна Трінчер зізналася: "Чорт, я зробила рух не в тому місці". А я цього зовсім не помітила. І для мене це дійсно вражаюче. Це і є справжня майстерність.

Чи є якісь рекомендації, які ви б хотіли дати "виробникам"?

На мою думку, найважливіше - не впадати у відчай, якщо виступ не відповідає вашим очікуванням. Це трапляється з усіма. Адже у нас не завжди однаковий настрій і фізична форма. Так само, як і виступи, вони не можуть бути бездоганними щоразу.

Мене турбує інше — чи вдалося тобі зробити висновки, спробувати щось нове і чи продовжуєш свій шлях вперед.

На мою думку, для митця надзвичайно важливо не уникати експериментів. Навіть коли здається, що ти вже визначив свій стиль, варто продовжувати пошуки власної ідентичності.

-- Як ви ставитеся до ситуацій, коли артист отримує пісню, яка, на перший погляд, зовсім не його?

На справді, це питання вимагає індивідуального підходу. Важливо глибоко знати артиста та усвідомлювати, що для нього є звичним, а що може стати викликом.

На мій погляд, важливо не зациклюватися на поняттях "моє" чи "не моє". Варто випробовувати себе, залишатися відкритим і намагатися зробити цю пісню частиною свого світу.

Якщо композиція не зовсім відповідає твоєму стилю, варто витратити час на її доопрацювання: відвідати студію, покращити бек-вокали, обдумати спосіб виконання та вжити всіх заходів, щоб вона звучала так, як ти хочеш.

Мені здається, команда "Фабрики зірок" якраз дуже старається підбирати "фабрикантам" пісні так, щоб, з одного боку, підсвітити їхні сильні сторони, а з іншого - поставити перед ними завдання, над яким їм потрібно буде попрацювати.

Мене надзвичайно вражає, наскільки різноманітні "фабриканти". У них є унікальні характери, стиль, голоси та власне бачення як артистів. Це неймовірно цікаво, адже українській музичній сцені сьогодні потрібні різні виконавці, кожен зі своєю оригінальною музикою та неповторною аудиторією.

-- Чи потрібно артисту на старті кар'єри одразу визначитися зі своїм жанром, чи важливіше залишатися відкритим до експериментів?

На мою думку, художник не зобов’язаний нічого нікому. Йому не слід коригувати своє мистецтво відповідно до чужих очікувань або застрявати в одному іміджі лише через те, що так його сприймають.

Проте пошук у мистецтві, як і в житті в цілому, повинен бути безперервним. Безумовно, на початку важливо продемонструвати себе, свій унікальний стиль, щоб залишитися в пам'яті інших, а далі – повільно розкривати нові грані і представляти інші аспекти своєї творчості.

Інколи трансформації можуть бути досить суттєвими, і аудиторія не завжди миттєво їх приймає. Проте це не свідчить про те, що ти дієш неправильно. Важливо, щоб кожен наступний крок митця був ретельно спланований.

І мені дуже подобається, що на "Фабриці зірок" ми якраз бачимо, наскільки різними можуть бути артисти. Хтось працює в стилі поп, хтось - у рок, хтось - в інді, і це прекрасно.

Чи є серед сучасних "фабрикантів" такі особистості, яких вам хотілося б чути і після завершення проєкту?

Звісно! Я впевнена, що багато з них досягнуть великих висот у музиці. Я сама з задоволенням відвідуватиму їхні концерти.

Проте їм ще належить пройти цей етап: визначити свій стиль, знайти однодумців, усвідомити, якими виконавцями вони прагнуть стати.

Отже, я щиро сподіваюся, що "фабриканти" усвідомлюють цінність цього досвіду і використовують його на повну потужність. Адже саме завдяки таким проектам виникають нові таланти, з'являється свіжий музичний контент і, в кінцевому підсумку, визначається обличчя української культури в майбутньому.

Хто з учасників "фабрики" вам найбільше імпонує?

О, я просто в захваті від XSTATTY, DISHA та NASU! Вони завжди пробуджують у мені безліч емоцій, які викликають мурашки по шкірі. Мені здається, що їхня готовність до експериментів надзвичайно приваблива, і це мене захоплює.

Мені також надзвичайно подобається Анна Сімон. Вона справді вражаюча!