Як у столиці України виникло кіно: перші покази братів Люм'єр та змагання з Едісоном.

Історія Києва, представлена через фотографії у відео на YouTube, висвітлює перші кінопокази, які стартували в 1896 році, незабаром після прем'єри братів Люм'єр у Парижі. Ці події поклали початок кінематографу в Україні, об'єднавши технічні досягнення з популярними розвагами того часу.

Перший публічний показ фільмів у Парижі, який відбувся 28 грудня 1895 року і був організований братами Люм'єр, вважається офіційним початком епохи кінематографа. Їхній винахід, Сінематограф, презентував глядачам десять короткометражних фільмів, які зображали звичні сцени з життя. Перша рецензія на кіно, написана Яковлєвим і надрукована в газеті "Новое время", характеризувала цей новий вид мистецтва як "живий сон", що дозволяє спостерігати за рухом людей, які вже залишили цей світ, або за подіями, що мали місце багато століть тому.

Передумови появи кіно

Сінематограф виник як наслідок низки попередніх технічних новацій. Від середини XIX століття винахідники з Європи та США займалися розробкою методів відтворення серій зображень, щоб створити ілюзію безперервного руху. Серед них варто згадати Едварда Майбріджа, який створив зоопраксископ, Еміля Рейно з його оптичним театром, Томаса Едісона, що представив кінетоскоп, та Етьєна-Жуля Марея з хронофотографічними пристроями. Крім того, існували також апарати під назвою "кінематограф", розроблені Леоном Булі та Жаном Ле Руа. У Російській імперії механік Йосип Тимченко, який працював в Одесі, у 1893 році винайшов "стробоскоп".

До моменту, коли на сцену вийшов Сінематограф братів Люм'єр, у США вже протягом майже року активно використовувався кінетоскоп. Брати Люм'єр вперше познайомилися з цим пристроєм у 1894 році і одразу ж виявили його істотний недолік: кінетоскоп дозволяв переглядати фільми лише одному глядачеві через окуляр, що унеможливлювало спільний перегляд на великому екрані. Це стало поштовхом для їхніх зусиль у вдосконаленні технології. Вони, подібно до Едісона, використовували 35-мм плівку, але впровадили механізм із переривчастим рухом плівки, базуючись на принципах, що використовуються у швейних машинах. Вибір швидкості 15-16 кадрів на секунду був зумовлений технічними обмеженнями тієї епохи, але згодом ця швидкість стала стандартом німого кіно. Основною перевагою Сінематографа Люм'єр була його адаптивність — пристрій міг не лише знімати, а й демонструвати фільми на екрані, що дозволяло організувати колективний перегляд.

Виникнення кіномистецтва в Києві

Після прем'єри у Парижі, кіномистецтво стрімко почало завойовувати Європу, а в 1896 році його вперше представили й російській публіці. У Києві перші сеанси "живих картин" стартували 4 березня 1896 року. Художник Владислав Михайлович Галимський організував показ у Соловцовському драматичному театрі, де зібрані кошти призначалися для підтримки медичного закладу графині Софії Гнатєвої. Серед перших демонстрацій були роботи, такі як "Жертвоприношення Іфігенії", "Ангел скорботи" та "Чотири пори року". Ці покази ще були засновані на принципах "чарівного ліхтаря", але вже використовували механічні техніки для створення ілюзії руху. Пізніше, в серпні 1896 року, київські газети почали рекламу демонстрації "біографа" в зоологічному магазині Ахіллеса на Хрещатику. А 6 жовтня 1896 року в літньому саду театру купецького зібрання фізик Дерінг продемонстрував великі рухомі оптичні картини, що зображали різноманітні сцени, пейзажі та природні явища, такі як шторм на морі.

Важливий внесок у популяризацію кінематографа братів Люм'єр у Києві зробив Микола Миколайович Соловцов, який був актором, режисером і антрепренером. 14 грудня 1896 року, приблизно через рік після першого комерційного показу в Парижі, у театрі Соловцова відбулася перша демонстрація апарату братів Люм'єр. Журналісти підкреслювали, що "жива фотографія" неймовірно точно відтворювала рухи людей, тварин і навіть морських хвиль. У програму входили сюжети про коронаційні церемонії, морські краєвиди, військові паради та комедійні сценки, серед яких особливо виділявся фільм "Политий поливальник". Хоча були деякі недоліки, такі як яскраве і мерехтливе світло, сеанси Соловцова користувалися величезним успіхом, заповнюючи зали до завершення сезону 1896 року. Програма складалася з близько 50-80 фільмів, часто поєднуючи їх із театральними виставами. 25 березня 1897 року відбувся ювілейний 50-й показ фільмів братів Люм'єр у Києві.

Паралельно з успіхом кінематографа Люм'єр, у Києві з'явилася й конкуренція. У березні 1897 року в газеті з'явилася реклама "Електричного театру Едісона", який демонстрував апарат Vitascope -- розробку, патент на яку Томас Едісон придбав у молодих винахідників Армата та Дженкінса. Цей апарат показував фільми, створені для кінетоскопа Едісона, і обіцяв відтворення природних явищ за допомогою електрики. Однак, за відгуками, "Електричний театр Едісона" поступався Сінематографу Люм'єр у розмірі зображення та яскравості освітлення. Натомість, 7 серпня 1897 року, французькі техніки Кляйн і Шапуї, які супроводжували циркову трупу Братів Нікітіних, розпочали покази Сінематографа братів Люм'єр у літньому театрі саду купецького зібрання. Таким чином, менш ніж за рік після першого комерційного показу, Сінематограф Люм'єр захопив Київ, досягнувши значного комерційного успіху і створивши передумови для появи стаціонарних кінотеатрів у місті.