Як втілити літературу в музиці: рекомендації від Цукренка, Чеха та Vivienne Mort

В рамках літературного фестивалю "Фронтера" у Луцьку пройшла дискусія на тему "Як звучить література". У заході взяли участь музикант і журналіст Альберт Цукренко, відомий як учасник гурту "Хамерман Знищує Віруси", письменник Артем Чех, а також співачка Даніела Заюшкіна, яка виступає під псевдонімом Vivienne Mort.

ZAXID.NET обрав найцікавіше з цієї розмови, а також створив добірку тих композицій, про які у ній йшлося, та доповнив її, виходячи із власних вподобань. Було водночас ностальгійно та актуально, літературно та музично.

Класичні твори та сучасні митці

Альберт Цукренко: У кінці 80-х та протягом 90-х років з'явилася велика кількість пісень, написаних на основі віршів, які, як правило, були створені давно. Музиканти зверталися до текстів, що мали певну вікову давність, для своїх композицій. З часом цей тренд зник, і така практика тривалий час не була популярною. Проте сьогодні ми спостерігаємо відновлення цього явища. В даний час знову починають писати музику на слова наших класиків та більш сучасних поетів.

Артем Чех: Це абсолютно природно, адже кінець 80-х став справжнім етапом внутрішнього визвольного руху. Ми, безумовно, зверталися до творів наших класиків. Сьогодні, як видається, ми переживаємо подібний період, знову ведучи боротьбу за нашу незалежність та свободу. І знову ми звертаємося до спадщини наших предків. Більше того, нині ми маємо велику кількість сучасних авторів, які не поступаються своїми здобутками. Нам хочеться ділитися цим із світом.

Вів'єн Морт: Я мала щастя знати Максима Кривцова вже давно. Наша зустріч сталася, коли він був слухачем у нас. Пізніше я дізналася, що він талановитий поет. Час від часу ми обмінювалися листами, в яких він надсилав свої вірші та фотографії.

Проте жодного разу ми не зустрілися в реальному житті через мою схильність до усамітнення, і це мене дуже турбує. Лише один раз ми перетнулися, коли проводжали його від Михайлівського собору до Майдану Незалежності — шляхом, яким у Києві вшановують героїв. Саме тоді я познайомилася з найближчими друзями Максима. Його подруга зізналася мені, що він хотів би, щоб я створила музику на основі його вірша.

Я повернулася додому, вже маючи в руках його збірку. Сіла за піаніно: перший вірш просто прочитала, пісня не з'явилася, а от другий вірш я вже проспівала — і ось вона, готова. Цей момент для мене особливо важливий, адже пісня народилася без зусиль, без примусу, всього за 10 хвилин, і я більше нічого в ній не коригувала.

Текстово орієнтована музика?

Альберт Цукренко: Друзі, чи не здається вам, що в українській інді та навіть у популярній музиці слово важить більше, ніж у музиці наших, скажімо так, більш щасливих сусідів по Європі?

Артем Чех: На мою думку, у нас є багато труднощів, і ми відчуваємо їх сильніше за все. Нам хочеться не лише насолоджуватися музикою, сприймати її, як гедоністи, але й передати щось важливе. Ми прагнемо висловити свої думки та емоції, навіть у рамках конкурсу "Євробачення".

Вів'єн Морт: Проте навколо нас завжди є ті, хто відчуває кривду сучасності. Існують глобальні виклики для людства, а також специфічні проблеми для українців. Ми ж стикаємося і з тими, й з іншими труднощами одночасно.

Альберт Цукренко: Безумовно, Україна нині переживає справжній літературний підйом. Цей фестиваль є яскравим підтвердженням цього явища. Чи можна стверджувати, що українці є нацією, що обожнює літературу? Чи, можливо, це просто відображення нашого часу? Ми опинилися в певній "бульбашці", де наші погляди спрямовані на одне. Нам здається, що в Луцьку, на цій площі, зібралися всі ті українці, які захоплюються читанням і турбуються про українську літературу. Однак, якщо вийти за межі цієї бульбашки і поглянути на світ, ми усвідомимо, що існує безліч таких бульбашок. Іноді варто дивитися на речі з більш об'єктивною перспективи.

Артем Чех: Іноді, коли я насолоджуюсь мелодією, мені важко визначити, що виникло спочатку – музика, вірші, чи може це пісняр чи якийсь митець. У Харкові колись існував гурт Luk, який справив на мене велике враження на початку 2000-х. Саме в цей період у мене зародилося захоплення сучасною українською літературою.

Тоді вперше з'явилося ім'я Сергія Жадана. Я познайомився з ним як з автором прозових творів. І раптом стало справжнім відкриттям, що гурт Luk адаптує його поетичні твори у своїх піснях.

Для мене стало справжнім відкриттям, що може існувати одна культурна сфера, де все зібрано в єдине ціле. Це принесло мені радість від зустрічі з знайомими авторами та впізнаваною музикою.

Альберт Цукренко: Жадан - один із тих сучасних поетів, чиї твори досить часто стають піснями. Навіть гурт є "Жадан і Собаки", який постійно виконує пісні цього автора.

Vivienne Mort: Я памʼятаю, що була вражена поетичним даром Олега Скрипки в його перших альбомах. Це дуже красиво, і вишукано. Також мені дуже подобається поетичний дар Наталі Дзеньків (Лама) у пісні "Знаєш, як болить". Там дуже красиво сплітається текст з мелодією.

Альберт Цукренко: У тому, як ти говориш, як ти дивишся на світ, дуже багато теплого і розумного гумору. І отак мало бути в твоїх піснях.

Vivienne Mort: Немає коментарів. А чи можу я тепер просто скаржитися на життя? Чи я винна в тому, що з раннього віку сприймаю світ через призму драми? У 2024 році я створила свою першу пісню в мажорному ключі.

З чого усе починалось

Артем Чех: Мої спогади про пісні моєї юності не дуже пасують до українського літературного фестивалю. Це були якісь барди, вибачте за це слово.

Моє первинне знайомство з подібною поезією відбулося завдяки, вибачте, абсолютно нецікавій Жанні Бічевській та її платівкам, які обожнювала слухати моя мама. Це було жахливо. Потім мені довелося довго позбавлятися цього всього, відчищати свою свідомість і пам'ять, загалом, очищати культурний код.

А пізніше вже зʼявилася західна музика, коли тато почав їздити на початку 90-х за кордон і провозити записи на касетах. Серед них були і текстоцентричні виконавці, такі як Боб Ділан, Леонард Коен наприклад.

Ці барди стали невід'ємною частиною мого культурного коду. Я усвідомив, що кожен бард є поетом, але не кожен поет може вважатися бардом. Таким чином, можна насолоджуватися літературою як самостійним видом мистецтва, а також цінувати поетичні твори в музиці окремо.

Альберт Цукренко: У період розквіту української естрадної музики, композиції створював композитор, поет відповідав за тексти, а виконанням займався співак чи співачка. Як ви вважаєте, чому така схема змінилася? Які переваги та недоліки можна знайти в обох моделях?

Vivienne Mort: Можливо, ми почали більше цінувати автентичність, і тому важливо, щоб артист, який виконує пісні, дійсно відчував це. Раніше акцент ставився більше на візуальний образ і техніку виконання.

Альберт Цукренко: Сьогодні спостерігається тенденція до ретро, і в українській естрадній музиці 60-70-х років можна знайти багатство поетичних висловлювань та елегантність. Згодом з'явилися артисти, які використовують більш приземлену, вуличну лексику, їхня мова звучить сленгово і навіть агресивно. Як ви вважаєте, чи має музика підносити слухача до вищих ідеалів, ніж ті слова, якими він користується у повсякденному житті?

Vivienne Mort: Якщо є можливість та сили трошки цю форму відшліфовувати і робити доскональнішою. Є багато людей, які можуть вивчити 4 акорди і від щирого серця все виспівати. І це буде круто, щиро, по-справжньому.

Значно менше людей готові витрачати роки на те, щоб створити свій альбом, прагнучи до витонченості і складності. Це справжня майстерність, яка набувається зусиллями. Однак, в цілому, немає універсальної мети створювати щось красиве. Це, на мою думку, дещо застаріле уявлення, подібно до часів, коли діти носили білі колготки і банти. Тепер цього вже немає.

Артем Чех: Кожен музичний твір має свій особливий настрій, а кожна пісня викликає певні емоції. Інколи хочеться зануритися в щось складне та інтелектуальне, а іноді просто насолодитися простими ритмами та легкими текстами. Я підтримую різноманітність у музиці. Вона не зобов'язана відповідати жодним стандартам. На щастя, у нас є можливість обирати з безмежного розмаїття музичних жанрів.

Альберт Цукренко: Читаючи деякі тексти, можна відзначити, що це справжнє жахіття. Але коли йдеться про музику, вона здатна подарувати неймовірну пісню. Наприклад, "Мить весни" Руслани. Чи потрібно до текстів пісень застосовувати ті ж критерії та якості, що й до літературних творів, які торкаються душі? На мою думку, ні. Адже це пісня, а не література.

Вів'єн Морт: Це текст, який набуває нового звучання в пісні, він сприймається зовсім інакше. Можна висловити щось дуже просте, але коли це звучить у формі пісні, воно може торкнутися найглибших куточків душі. Тому, на мою думку, варто оцінювати це з різних перспектив.

Артем Чех: Повністю з вами згоден. Проте є деякі твори, які я не розглядаю як звичайний текст, а сприймаю їх як поезію. Можливо, навіть у поєднанні з гарною музикою.

П'ять музичних творів на основі віршів українських поетів минулих часів.

Ми також вирішили приєднатися до захопливої бесіди та згадати майстерно виконані вірші українських класиків — поетів, які колись творили, а тепер їхні слова стали музикою нового часу. Насправді таких прикладів існує безліч. Ми вибрали не зовсім звичні варіанти.

Віталій Козловський і Іван Франко

На перший погляд, цей тандем здається зовсім несподіваним. Проте один із популярних треків Віталія Козловського оснований на вірші Івана Франка "Чого являєшся мені у сні?". Пісня була випущена на початку 2000-х, коли співачка здобувала популярність. Чи могли шанувальниці уявити, що текст, який вони слухають, міг би стати частиною шкільної програми?

У 2025 році Віталій Козловський разом із співачкою та бандуристкою Мариною Круть презентували свою спільну пісню. Зйомки проходили на нещодавно очищеній від мін території в Київській області.

Козак Система та поет Василь Симоненко

За основу пісні "Не моя" взято короткий вірш Василя Симоненка, якого вистачило лише на один куплет. Музиканти шукали поета, який міг би доповнити текст, але ніхто не наважувався дописувати рядки за Симоненком. Тоді лідер гурту "Тартак" Сашко Положинський написав другий куплет, сприймаючи це не як дописування, а як спільний проєкт-натхнення. Музику написав гурт Kozak System, а премʼєра треку та експериментального лірик-відео відбулася у 2016 році.

Олександр Положинський та Михайль Семенко

Олександр Положинський, лідер гуртів "Тартак", "Був'є", "Ол.Ів.'Є", автор і виконавець власних пісень, військовий ЗСУ до нового альбому "Був'є" включив пісню "Бронзове тіло" на вірш Михайля Семенка, поета-футуриста, представника "Розстріляного відродження". Трек увійшов до третього альбому гурту, який вийшов 21 жовтня 2022 року. Композиція є частиною музичного проєкту на вірші поетів "Розстріляного відродження".

"Півень, що не живий" та Олекса Стефанович

Цей гурт, мабуть, найбільше працює з українською поезією різного часу. В "півнів" є пісні на вірші Максима Рильського, Тараса Шевченка, Майка Йогансена, Юрка Андруховича, Сергія Жадана, Юрка Іздрика тощо. Пропонуємо пісню, написану на текст менш відомого поета Олекси Стефановичи "Прага". Формально він не належить до "Розстріляного відродження", жив у Празі, встиг врятуватись від Червоної армії, емігрувавши до Німеччини, а потім до США.

"Пиріг і батіг" та Павло Тичина

Львівський гурт "Пиріг і Батіг" випустив альбом, присвячений поезії представників Розстріляного відродження. Пісня на слова Павла Тичини "Гаї шумлять" швидко здобула популярність. Крім того, у репертуарі колективу є композиції на вірші таких авторів, як Євген Плужник, Микола Вороний, Григорій Чупринка та інших. Розмова на програмі "Фронтера" розпочалася з виконання пісень Кос-Анатольського "Ой ти, дівчино" (на слова Івана Франка) та "Гаї шумлять". Спікери навіть запропонували слухачам приєднатися до співу. Вийшло досить гармонійно.

Нагадаємо, організатор фестивалю - літературна платформа "Фронтера". Фестиваль відбувається за підтримки Українського культурного фонду в межах програми "Флагманські події", Посольства Іспанії в Україні, Фундації ЗМІN та сприяння Луцької міської ради. Стратегічний партнер - платформа "Алгоритм дій".