Переможець дебютного сезону "Х-Фактора" Олексій Кузнєцов поділився своїми думками про життя в Сполучених Штатах, захоплення боксом, любов до опери та виховання свого сина.

Відтоді, як Олексій Кузнєцов здобув перемогу в дебютному сезоні "Х-Фактора", пройшло більше десяти років. Однак, замість того, щоб стати телевізійною зіркою в Україні, він вирішив обрати інший напрямок: переїзд до Сполучених Штатів та вивчення оперного мистецтва.

У інтерв'ю Коротко Кузнєцов поділився своїм досвідом поєднання кар'єри оперного артиста з роллю тренера з боксу, а також висловив думки щодо можливого повернення на українську сцену. Він також обговорив свій переїзд до США, навчання в Нью-Йорку, труднощі батьківства та своє волонтерство в умовах війни.

"Слава не приносить щастя людині."

Ви стали першою зіркою проекту "Х-Фактор", здобувши перемогу в 2010 році в його першому сезоні. Що спонукало вас залишити країну та переїхати до США в той час, коли популярність була на піку?

- Після перемоги в "Х-Факторі" моє життя змінилося буквально за одну ніч. З'явилася популярність, концерти, телеефіри, впізнаваність. Для 19-річного хлопця з міста Макіївка Донецької області це було щось неймовірне. Але з часом я зрозумів, що слава сама по собі не робить людину щасливою.

Ще до того, як з’явився на телевізійному шоу, я займався академічним вокалом і мріяв про кар'єру в опері. Мене завжди вражала музика таких композиторів, як Верді, Чайковський та Пуччіні. В якийсь момент я усвідомив, що прагну не лише популярності, а й справжньої майстерності на міжнародному рівні. Я зрозумів, що для досягнення успіху на світовій сцені мені потрібно навчатися у найкращих викладачів.

Саме тому, коли я отримав запрошення з Америки, ми з моєю дружиною Катериною ухвалили непросте рішення залишити комфортну зону, фактично залишити все, що вже було побудовано в Україні, і поїхати до Нью-Йорка, США. Починати довелося фактично з нуля. Без зв'язків, без гарантій успіху, але з величезною вірою в свою мрію.

Які висновки можна зробити на основі участі в шоу талантів?

Найважливіше - талант може відкрити можливості, але залишитися на вершині вдається лише завдяки наполегливій праці.

Шоу подарувало мені неймовірний старт, але також навчило не залежати від зовнішнього схвалення. Коли ти потрапляєш на телебачення, здається, що весь світ тебе любить. Але дуже швидко розумієш, що справжня цінність артиста визначається не кількістю лайків чи рейтингами, а його професіоналізмом та здатністю розвиватися. Рухатися вперед, створювати нове та не цуратися пробувати щось нове. Експериментувати. Це дуже важливо.

Також я навчився витримувати тиск, працювати під камерами та не боятися великих сцен. Це досвід, який не можливо придбати за гроші чи навчитися з підручника. Це інший рівень. Інша ліга. Це треба прожити.

Оглядаючись у минуле, які б поради ви дали 19-річному Олексію?

- Я б сказав: "Не поспішай. Менше кажи, більше слухай. Слухай уважно. Твоя перемога - це лише початок шляху."

У 19 років здається, що все має статися негайно. Але справжня кар'єра будується десятиліттями. Я б порадив собі менше переживати через помилки, більше довіряти процесу та не боятися змінювати напрямок, якщо серце підказує інший шлях. І ще - цінувати час з близькими. Бо кар'єра важлива, але сім'я залишається назавжди. І це найголовніше і найцінніше!

Сьогодні ви одночасно є оперним співаком, викладачем вокалу та тренером з боксу. Яким чином вам вдається поєднувати такі різнопланові заняття?

Для багатьох це може здаватися незвичним, проте я вважаю, що між цими речами існує значно більше спільного, ніж на перший погляд.

Опера і бокс мають спільні риси, адже обидва вимагають строгої дисципліни, контролю над тілесними реакціями, сосредоточеності та вміння діяти у стресових ситуаціях. Коли я виходжу на ринг чи на сцену, я дотримуюсь тих самих принципів — бути готовим, управляти своїми емоціями та продемонструвати всі свої можливості на повну.

Викладання стало невід’ємною складовою мого існування. Я отримую велике задоволення від того, що можу допомагати людям реалізувати свої можливості, будь то в музиці чи в спорті. Крім того, проживаючи в одному з найдорожчих міст планети, потрібно старанно працювати, якщо прагнеш забезпечити собі комфортне життя в цій чи іншій країні.

- Розкажіть про свій сольний проєкт.

Після тривалого часу, проведеного у світі класичної музики, яка мені близька і в якій я продовжую активно займатися, у мене виникло бажання знову поринути в авторське творіння.

Мій новий проєкт розповідає про людину, яка пережила славу, зміни місця проживання, професійні перетворення, війну (сподіваюся, що наша перемога прийде якнайшвидше), батьківські радості та втрати близьких. Це вже не музика 19-річного юнака з телевізійного шоу. Це щось нове. Це варто почути.

Нещодавно я представив свій дебютний англомовний сингл під назвою Butterflies. Ця композиція відображає теми надії, особистісних трансформацій та віри у власні сили, навіть коли життєві обставини змушують нас починати з нуля.

Українські пісні вже підготовлені і з нетерпінням чекають свого виходу. Тож невеличкий спойлер: це станеться зовсім скоро! Обіцяємо, буде неймовірно!

Фізична підготовка є ключовим елементом у моєму вокальному шляху.

Які характеристики відрізняють шоу-бізнес у США від українського?

- Америка - це країна можливостей, але тут ніхто нічого не дарує. У США не має значення, ким ти був раніше. Можна бути переможцем великого шоу у своїй країні, але тут усе одно доведеться доводити свою цінність знову.

Водночас тут є величезна повага до професіоналізму. Якщо ти дійсно сильний спеціаліст і готовий працювати, двері можуть відкритися незалежно від твого походження. Взагалы рівень підготовки артистів та виконавців дуже високий, а рівень маркетингу недосяжний для багатьох країн. Це, на мою думку, найбільша різниця.

В якій саме організації ви нині виконуєте обов'язки оперного співака, і які вистави чи концерти входять до вашого репертуару?

Опера залишається моїм найглибшим професійним захопленням. Я невпинно вдосконалюю свої навички як оперний співак. Наразі я активно беру участь у різних концертних та оперних проектах, співпрацюю з музикантами і диригентами в США та активно готуюсь до нових прослуховувань і вистав.

Останні роки стали для мого голосу періодом значної трансформації. Це був складний, але надзвичайно важливий етап у моєму творчому житті. Сьогодні я виконую арії та сценічні фрагменти з опер таких великих композиторів, як Верді, Чайковський, Моцарт, Пуччіні, Бізе та Джордано. Особливо близькі мені ролі, такі як Єлецький з "Пікової дами", Жермон з "Травіати", Валентин з "Фауста", Родріго з "Дона Карлоса" та Фігаро з "Севільського цирульника".

Опера для мене - це не лише робота, а й мистецтво, яке дозволяє передавати історії через музику та доторкатися до душ людей, без огляду на їх мову чи національність.

- Чим відрізняється робота оперного співака в США від роботи в Україні?

- Робота оперного співака в США та Україні суттєво відрізняється насамперед масштабом конкуренції. У США на одне прослуховування можуть приїхати десятки, а інколи й сотні співаків з усього світу. Тут дуже висока планка вимог, і ти постійно маєш підтверджувати свій рівень. Незалежно від попередніх досягнень, кожне нове прослуховування - це новий екзамен.

Американська система вирізняється своєю відкритістю. Якщо ти належно підготовлений, маєш впевнений голос, дотримуєшся професійної етики та готовий до наполегливої праці, ти маєш можливість побудувати успішну кар'єру, незалежно від твоєї національності. Цей аспект американського підходу завжди викликав у мене захоплення.

Що стосується України, наша вокальна школа завжди визнається однією з найзначніших у світі. Українські виконавці славляться не лише високим рівнем музичної підготовки, а й чудовими голосами та глибоким сприйняттям музичного контенту. Однак, на жаль, численні талановиті артисти протягом багатьох років не отримували належних можливостей для свого міжнародного зростання.

Після початку повномасштабної війни ситуація певною мірою змінилася. Світ почав більше звертати увагу на українських артистів, на українську культуру та на саму Україну. Для багатьох українських співаків це стало можливістю вийти на міжнародний рівень і бути почутими на великих сценах Європи та Америки.

Водночас війна поставила перед мистецьким середовищем багато складних моральних питань. Часто можна почути думку, що культура і політика не повинні перетинатися. Особисто я не поділяю такої позиції. Історія показує, що культура завжди була частиною державної політики, національної ідентичності та міжнародного впливу.

Тому мені важко приймати ситуації, коли українські митці, які щодня стикаються з наслідками війни в своїй країні, виступають на одній сцені з представниками держави-агресора, наче нічого не трапилось. Я усвідомлюю, що кожен має свої погляди та обставини, проте для багатьох українців це питання залишається дуже чутливим.

Сьогодні українські художники мають не тільки шанс презентувати свою країну на світовій арені, але й певну обов'язок - донести правду про Україну через свої витвори, виступи та активність на міжнародних платформах. У зв'язку з цим, я переконаний, що культура та суспільні процеси тісно переплітаються, особливо в періоди, коли триває боротьба не тільки за територіальну цілісність, а й за ідентичність, історичну пам'ять та майбутнє нації.

Чи підтримуєте комунікацію з українською аудиторією та чи маєте наміри провести виступи в Україні?

Звичайно. Хоча я вже тривалий час мешкаю за межами України, моя ідентичність як українця залишається незмінною. Мене дуже тішить, що люди досі згадують про мене з часів "Х-Фактора", слідкують за моїм артистичним розвитком і підтримують мої нові ініціативи.

Я постійно взаємодію з українською аудиторією через соціальні мережі і прагну донести до світу інформацію про Україну. Після закінчення війни я з нетерпінням чекаю можливості виступити в Україні, як з концертами, так і в рамках благодійних ініціатив. Для мене буде справжньою честю повернутися на українську сцену у вільній та мирній країні.

Ви досягли звання майстра спорту з боксу. Як впливає ваша спортивна підготовка на розвиток вокальної кар'єри?

- Дуже допомагає. Багато хто думає, що опера і бокс не мають нічого спільного, але насправді це не так.

Бокс навчив мене дисципліні, витривалості, концентрації та контролю над власним тілом. Усе це критично важливо і для співака. Коли ти стоїш на сцені перед великою аудиторією, ти маєш контролювати дихання, нервову систему та емоції так само, як спортсмен перед виходом на ринг.

Я впевнений, що фізична підготовка грає ключову роль у досягненні успіху в вокальній кар'єрі. Тому спорт продовжує бути важливою складовою мого життя навіть сьогодні.

- На початку повномасштабної війни ви активно займалися волонтерством і допомогою Україні через фонд HelpUkraine. Чим фонд займається зараз?

Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, ми не могли залишити це без уваги. Разом із товаришами та однодумцями ми активно взяли участь у зборі гуманітарної допомоги, підтримці українських сімей і внутрішньо переміщених осіб, наданні медичної допомоги та підтримці наших захисників.

Сьогодні діяльність фонду продовжується, хоча й у дещо іншому форматі. Ми відкрили інший фонд, який має назву "Асоціація Розвитку та реконструкції України", ми працюємо з міжнародними партнерами та організаціями. Ми підтримуємо окремі гуманітарні ініціативи, беремо участь у благодійних заходах та інформаційних кампаніях.

Для мене це не просто громадянська позиція. Я родом із Донбасу, і війна торкнулася моєї родини та багатьох близьких людей. Тому допомога Україні залишається для мене особистою справою.

Бажаю, щоб мій син гордився своїм походженням.

- Як народження сина змінило ваше життя та життєві пріоритети?

- Народження сина стало однією з найважливіших подій у моєму житті. До цього я багато думав про кар'єру, цілі, професійні досягнення. З появою дитини починаєш дивитися на світ зовсім по-іншому.

Тепер я розглядаю будь-яке своє рішення не тільки з точки зору власних прагнень, а й враховую, як воно може позначитися на моїй родині. Мій син навчив мене ще глибше цінувати час, розвивати терпіння та бути вдячним за прості радощі життя.

- Яким батьком ви намагаєтеся бути для своєї дитини?

Я прагну стати батьком, який не лише висловлює мудрі слова, а й демонструє їх на власному прикладі.

Мені важливо, щоб син бачив, що його батьки багато працюють, поважають інших людей, не здаються перед труднощами та залишаються вірними своїм принципам. Я хочу виховати його впевненою, доброю та самостійною людиною.

Які виклики ви зустріли в перші місяці своєї подорожі батьківства?

- Напевно, усвідомлення того, що тепер твоє життя вже ніколи не буде належати лише тобі. З'являється маленька людина, яка повністю залежить від тебе.

Неперервні безсонні ночі, невпинна відповідальність та тривога за здоров'я малюка — все це частина нового життєвого досвіду. Але в той же час це дивовижне відчуття кохання, яке важко передати словами.

- Чи допоміг вам спортивний досвід і дисципліна в новій ролі батька?

Так, безумовно. Завдяки спорту я здобув вміння працювати на тривалій відстані, уникати легких рішень і підтримувати дисципліну навіть у моменти втоми.

Батьківство багато в чому нагадує марафон, а не спринт. Тут також важливі терпіння, послідовність і готовність ставити потреби іншої людини вище за власні.

- Як ви з дружиною розподіляєте обов'язки щодо виховання сина?

- Ми намагаємося бути справжньою командою. І я дуже вдячний Катерині за її мудрість, терпіння та любов.

Наші професійні графіки дуже насичені, але ми завжди підтримуємо одне одного та спільно займаємося вихованням сина. Для нас важливо, щоб він відчував турботу і любов з боку обох батьків.

- Як ви вдаєтеся підтримувати гармонію між професійною діяльністю та сімейним життям, враховуючи ваш напружений робочий графік?

Як на мене, це один із найзначніших викликів, з якими я стикаюся в житті. Я займаюся кількома видами діяльності і працюю надзвичайно багато, але з часом усвідомив, що найважливіше - це моменти, проведені з родиною.

Отже, сьогодні я свідомо шукаю можливості проводити час з дружиною та сином, не зважаючи на свій робочий графік. Баланс у житті не з'являється випадково - його необхідно формувати кожного дня.

Наскільки важливо для вас зберегти українську ідентичність вашого сина?

Так, це має для мене велике значення. Я бажаю, щоб він усвідомлював, звідки його родина, глибоко розумів історію України та гордився своїм спадком.

Незалежно від того, де він опиниться в майбутньому, я прагну, щоб Україна завжди залишалася невід'ємною частиною його ідентичності.

Чи спілкуєтеся ви з дитиною удома українською мовою?

Звичайно! У нашій родині ми прагнемо спілкуватися українською, читаємо літературу українських авторів та знайомимо сина з багатством української культури.

Для мене мова - це не лише засіб спілкування, а й важлива частина національної ідентичності. Ми спілкуємося багатьма різними мовами.

Колись ви згадували, що приїхали в Америку з метою її підкорення. Як далеко ви просунулися в здійсненні цієї мрії на сьогоднішній день?

- Я не приїхав підкорювати саме Америку. Але я мав конкретні цілі в Америці як артист, співак. Сьогодні я дивлюся на це інакше. Коли мені було двадцять років, я думав, що "підкорити Америку" означає стати знаменитим. Зараз я розумію, що справжня перемога - це побудувати життя, яким ти можеш пишатися.

Я здобув освіту в одній з найпрестижніших музичних шкіл Нью-Йорка, займаюся улюбленими справами, виховую сина, піклуюсь про свою родину та постійно прагну вдосконалюватися як артист.

Чи виконані всі мої цілі? В певному сенсі – так, а в деяких – ні. Проте я безсумнівно наблизився до образу людини, якою мріяв стати. Найголовніше те, що я продовжую займатися тим, що мені до вподоби і що приносить мені радість.

- Які свої професійні досягнення вважаєте найбільшими?

Без сумніву, тріумф у "Х-Факторі" зайняв значне місце в моєму житті. Проте сьогодні я сприймаю свій успіх у більш широкому контексті.

Освіта в Нью-Йорку, перші кроки в світі оперного мистецтва, Lincoln Center, співпраця з видатними митцями та легендами свого часу, а також повернення до творчості в жанрі авторської музики – все це потребувало і продовжує вимагати значних зусиль та самовідданості.

Однак я вважаю, що найбільшим успіхом є не окремий виступ чи сцена. Найважливіше – це зберегти свою ідентичність незважаючи на всі зміни та продовжувати рухатися вперед, незалежно від обставин.