Від класичних витворів до сучасних шедеврів: українські композитори, які завоювали світ - Hochu.ua

Композитори з України, яких варто знати та цінувати.

Твори видатних українських композиторів становлять невід'ємну частину музичної спадщини, яку слід вивчати, цінувати та шанувати. Значні постаті української музики залишили помітний слід у світовій культурі.

Мелодійність українських народних пісень стала фундаментом для класичних музичних традицій. Глибина і співучість українських мотивів, які вдосконалювались протягом століть під рукою талановитих музикантів, зачаровують сучасних любителів музики.

Історія дбайливо зберігає музичну спадщину та імена композиторів різних часів, які зробили вагомий внесок у музичну скарбницю світу. І сьогодні ми розповімо вам саме про них.

Продовжуйте ознайомлюватися з захоплюючими фактами про українських композиторів, чиї імена варто пам'ятати кожному.

Семен Гулак-Артемовський (1813-1873) — постать, яка залишила значний слід в історії української музики. Його найбільш відомим твором є перша українська лірико-комічна опера "Запорожець за Дунаєм", яка здобула популярність серед шанувальників мистецтва.

Згідно з відгуками тих, хто жив у той час, композитор володів вражаючим голосом: його дитячий дискант поступово трансформувався в насичений баритон. Саме цей талант привернув увагу Михайла Глінки, який запросив його до хору при імператорському дворі.

Переважну частину свого життя Гулак-Артемовський провів за межами рідної країни.

Продовжуючи огляд відомих українських композиторів, неможливо оминути людину, яка створила головну для нашої держави мелодію. Михайло Вербицький (1815-1870), автор музики до гімну України (1864). Він був не лише композитором та диригентом з активною громадянською позицією, а й священиком української греко-католицької церкви. Незважаючи на духовну освіту, Михайло Вербицький любив гру на гітарі та навіть створив перший в Україні посібник "Поучення Хітарі".

Проте, авторство духовного гімну України належить іншому українському митцеві.

"Молитва за Україну" – це величний музичний твір, написаний у 1885 році, який також відомий під назвою "Боже великий, єдиний, нам Україну бережи". Автором цього твору є Микола Лисенко (1842-1912), видатний композитор та засновник української класичної музики, який здобув освіту в Харківському університеті. Лисенко також заснував першу національну музично-драматичну школу в Україні у 1904 році, яка діяла відповідно до програм вищих мистецьких навчальних закладів.

Напевно, одним із найвідоміших світу українських композиторів є Микола Дмитрович Леонтович (1877-1921).

Основу музичної спадщини Леонтовича становлять хорові мініатюри -- опрацювання українських народних пісень, які й досі є неперевершеними та виконуються всіма українськими хорами України та діаспори. Це відзначені великим талантом композитора перлини народного мелосу "Щедрик", "Козака несуть", "Дударик", "Через гори сніжок летить", "Женчичок-бренчик", "Гаю, гаю, зелен розмаю" та багато інших. На основі українських народних мелодій Леонтович створював цілком оригінальні та самобутні хорові композиції, всебічно художньо переосмисливши їх, надавши їм неповторного звучання. Леонтович був одним із перших серед майстрів української музики, які по-новому інтерпретували фольклор, використовуючи музичні здобутки європейської музично-хорової культури. Водночас почерк Леонтовича вирізняється серед інших граничною гнучкістю та природністю руху голосів, ювелірним шліфуванням деталей. Леонтович вдало використав традиції імпровізаційності у творчості українських кобзарів, котрі кожну нову строфу тексту пісні інтерпретували по-новому. Леонтович застосовував темброву варіантність народних рапсодій у своїх обробках, надаючи хору можливість розкрити величезну різноманітність гармонії, контрапункту. Послідовно втілюючи у своїх обробках ідею гармонізації та поліфонічності, Леонтович, маючи глибоку та різнобічну музичну освіту, широко використовував найкращі досягнення світової хорової техніки, наприклад, спів із закритим ротом.

Його версія "Щедрика" відома на міжнародному рівні під назвою різдвяної пісні "Carol of the Bells".

Музично-просвітницька діяльність в Україні, започаткована Лисенком, була продовжена російським композитором, чиє ім'я тепер носить одне з найпрестижніших музичних училищ нашої держави.

Рейнгольд Глієр (1874-1956) багато років прожив у Києві. У 1913 році він став директором київської консерваторії. Враховуючи вокальні традиції українського народу, Глієр розширив навчальну програму, відкривши клас вокалу, з метою заснування в Києві провідної оперної школи. Як наставник М. Мясковського та С. Прокоф'єва, Глієр також заклав основи потужної композиторської школи в Україні.

Серед найвідоміших його вихованців можна згадати Л.А. Ревуцького і Б. Лятошинського.

Борис Лятошинський (1895-1968) став фундатором модернізму в українській музиці. Він був єдиним українським композитором, чию симфонічну діяльність визнали у Спілці композиторів СРСР, а його симфонія №3 і досі вважається взірцем музичних творів пам'яті Другої світової війни.

У 1960-х роках на хвилі нового фольклорного руху свою кар'єру розпочав відомий український композитор і музикознавець Мирослав Скорик (1938). Його значна творча та наукова діяльність заслуговує на окрему увагу: він очолював кафедру історії української музики в Національній музичній академії України, був художнім керівником "Kyiv Music Fest" і Київської опери. Серед його найвідоміших досягнень варто згадати музику до фільму "Тіні забутих предків" та легендарну "Мелодію" з іншої відомої стрічки.

Нещодавно Мирослав Скорик завершив роботу над своїм новим музичним твором під назвою "Я з тобою". Цю композицію він присвятив китайським медикам, які ведуть боротьбу з епідемією COVID-19, а також всім тим, хто постраждав від наслідків цього вірусу. Відомо, що на створення музики композитор витратив десять днів. Слова до нової мелодії написані українською, китайською та англійською мовами. Завдяки цій діяльності, українська музика стала більш відомою за межами країни.

В кінці 1950-х років у Київській консерваторії стався унікальний випадок. Третьокурсника Київського інженерно-будівельного інституту Валентина Сильвестрова перевели до провідного музичного закладу України без складання іспитів. Відтоді він не залишав жодних сумнівів у своєму покликанні — стати архітектором звуків, а не будівель.

Сьогодні Сильвестров - найвідоміший за кордоном сучасний український композитор. Причому світова слава прийшла до нього набагато раніше за визнання в рідних краях. Поки в СРСР із підозрою придивлялися до авангардистських експериментів Сильвестрова, з яких пізніше сформувався його унікальний особистий стиль, він уже наприкінці 60-х став лауреатом престижної премії Сергія Кусевицького (США) та міжнародного конкурсу молодих композиторів Gaudeamus (Нідерланд). Його спадщина включає симфонії, оркестрові твори, хорові та камерні кантати.

Валентин Сильвестров (1937), гучно відсвяткувавши 80-річчя, продовжує надихати публіку своєю цільовою музикою. "Медитативний" стиль Ст. Сильвестрова відокремлює його твори серед робіт інших композиторів, а співпраця з відомими режисерами (К. Муратова, Ф. Озон) сприяла створенню неповторних музичних композицій.

Серед сучасних українських музикантів Алла Загайкевич виділяється як яскравий талант, якщо не справжня зірка. Її творчість вражає своєю різноманітністю: вона створює як класичні інструментальні композиції (симфонічні та камерні), так і електронні твори. Багато шанувальників музики вважають її "хрещеною матір'ю" експериментальної електронної сцени в Україні.

Втім, Загайкевич не обмежується тільки композиторством, вона куратор та натхненник багатьох електроакустичних проектів та перформансів в Україні, таких як фестивалі EM-VISIA (з 2005-го) та Електроакустика (з 2003-го).

Загайкевич, керівниця української Асоціації електроакустичної музики, заснувала свій власний Electro-Acoustic Ensemble. У 2011 році колектив випустив свій перший альбом під назвою Nord/Ouest.

При цьому творчість українки давно помітили за кордоном. Загайкевич - переможець міжнародного конкурсу сучасної класичної та електроакустичної музики Musica Nova (2011). Її твори виконують у Франції, Канаді, Австрії, і сама вона регулярно бере участь у зарубіжних фестивалях, серед яких Маратон of New Music у Чехії, E-musika та Gaida у Литві, Takefu International Music Festival у Японії.

Твори української композиторки Вікторії Польової активно звучать у найпрестижніших концертних залах по всьому світу — від США та Чилі на заході до Кореї та Сінгапуру на сході. Її музика отримала визнання критиків і стала частиною репертуарів провідних інструментальних і хорових колективів. У 2013 році культовий американський ансамбль Kronos Quartet вперше представив композиції талановитої киянки.

Польова здобула численні нагороди як в Україні, так і на міжнародній арені. Її творчість охоплює широкий спектр жанрів, включаючи хорову, камерну та симфонічну музику. У свої молоді роки вона була під сильним впливом авангардної естетики. Сьогодні критики відносять її до популярного на Західному фронті напрямку сакрального мінімалізму, де глибокі духовні ідеї розкриваються через повторення простих музичних фраз.

Ця художня трансформація стала для Польової цілком органічною. Як вона зазначає, для композитора головним є не стільки новизна, скільки ясність і автентичність вираження думок.

Партитури композитора друкують авторитетні видавництва, її музика нарозхват, і при цьому вона ніколи не пише на замовлення. Музика для Польової -- "єдина насолода, не обтяжена виною і не обтяжена користю".

На завершення, варто виділити сучасний музичний проект "MARIOLOGIA", в якому взяли участь молоді українські композитори. Концепція цього проекту виникла в результаті переосмислення європейської духовної культурної спадщини.

В результаті були створені нові обробки древніх грегоріанських гімнів, які відомі під назвою "BVM Antifone" -- антифони Діви Марії, або марійні антифони.

Переосмислили канонічні твори Максим Шалигін, Святослав Лунєв, Олексій Ретинський та Максим Коломієць.

Також пропонуємо до вашої уваги добірку музичних новинок цього тижня. Вони заряджають енергією та силою.